Софийка (если я не ошибаюсь) берёт коралы сестры, которая выходит замуж. однажды девочка находит странное старенькое фото(она в это время сидела в шкафу). Вдруг, она переместились в прошлое, как раз в то время, как делали фото, которое она рассматривала. В общем, ей пришлось очень много путешествовать во времени, видеть много людей ради того, чтобы узнать, в чём состоит проклятие Вадима, в которого она влюблена. Ещё она узнала, что её сестре не стоит выходить замуж за её ПОКА ЧТО жениха, т.к. он бросил не одну жену
p.s. Русалочка - потому, что она сравниваьа себя с русалочкой из сказки Андерсена. Из-за неразделённой любви.
Ось і настала зима, пора холоду і снігу. Та нетреба зразу засмучуватися, бо в неї теж є свої гарністорони. Наскільки ж гарно вийти надвір таподихати свіжим, морозним повітрям, скотитися зкрутого схилу на санчатах, пограти сніжнимикульками разом з друзями. А ще саме головне, - зима – це період свят, подарунків та зимовихканікул. Звісно у ос танній тиждень грудняпотрібна багато зробити: купити подарунки, прикрасити ялинку, допомогти батькам. Також зима – це дуже напружена доба, бопотрібно здати заліки та, якщо потрібно, підтягнути оцінки з предметів. Все це ніколи небуває даремним, бо сидячи за святковим столом тавідчуваючи легкість від того, що навколо тебе єблизькі та розуміючи люди, які тебе поважають – тобі с тановиться затишно та легко. Ти розумієш, що став розумнішим ще на один рік, ставсамостійнішим ще на один рік. Загадкова пора зима: в неї є багато веселого ізатишного, але й багато сумного. Та любіть іповажайте її такою, бо ми вже не можемо уявитисобі наше життя без снігу, ковзанок, ялинок, <span>усмішок, сльозу, здобутків і розчарувань.</span>
Метафори: «серденько моє», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей». Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні». Повтори: «…очі, очі, очі…». Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день». Звертання: «Ви ж мені, очі…».
У Вінниці, на алеї письменників, встановлений бюст М. П. Стельмаха. Меморіальні дошки встановлені:
в Києві на будинку Роліту, в якому він жив у 1946–1952 і 1965–1983 роках (відкрита 18 квітня 1986 року; граніт; барельєф; скульптор Ф. М. Согоян, архітектори Є. М. Стамо, М. М. Фещенко)[7];
у Вінниці на будівлі навчального корпусу № 1 Вінницького педагогічного університету, в якому він навчався у 1930–1933 роках.
На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (у 1987 році)[8], Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах.
<span> Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному. Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин. Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.</span>