Відповідь:
Ніколи не кажіть, що у Вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме «Мені ніколи її любити».
Не сприймайте свою дитину як власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації життєвої програми, яку Ви задали, і досягнення поставленої мети, яку Ви поставили. Дайте їй право прожити власне життя.
Ніколи не навчайте того, чого самі не знаєте.
Учіть дитину самостійно приймати рішення й відповідати за них.
Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
Ніколи не висловлюйте щодо оцінних тверджень («ти погана», «ти брехлива», «ти зла»), оцінювати треба лише вчинки.
Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Не ставтеся до дитини зневажливо.
Будьте послідовними у своїх вимогах.
Ніколи не порівнюйте дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора.
Пам’ятайте: діти, яких люблять, стають дорослими, які вміють любити.
Пояснення: