Всі четверо речень - це складнопідрядні речення з однорідною підрядністю
Пропоную скласти такі 3 речення зі старими словами:
У краєзнавчому музеї ми побачили рало, що було призначене для рихлення грунту.
Щодня мій дід залазив на гарбу та відправлялвся у поле.
Мені набагато зручніше робити всі справи правицею.
Називний - Вісімдесят дев"ятий
Родовий - Вісімдесят дев"ятого
Давальний - Вісімдесят дев"ятому
Знахідний - Вісімдесят дев"ятого
Орудний - вісімдесят дев"ятим
Місцевий - На вісімдесят дев"ятому
Кличний - Вісімдесят дев
cрiбний ланцюжок, сонячний настрiй, срiбний передзвiн, сонячний зайчик,кришталева вода, веселий струмок, кришталева блакить, старий борщ, свiжий автомобiль, свiжий диван
Строката мати
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам спостерігати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).
