У повісті "Кайдашева сім’я" І. Нечуй-Левицький вивів цілий ряд виразних народних типів: старий Кайдаш, Кайдашиха, суворий Карпо й лагідний Лаврін, вередлива Мотря та тиха Мелашка.
<span>Сварки в родині Кайдашів викликані селянським малоземеллям, вічними нестатками та темнотою. Саме ці причини породжують взаємну заздрість, плітки, ворожнечу. Стара Кайдашиха й Мотря змагаються між собою за верховенство в господарюванні, за кожну зроблену дрібницю. В цій битві вони не зупиняються ні перед чим, знищуючи те господарство, за яке воюють. </span>
<span>Найбільше непокоїть усіх груша, яка росте на межі між городами. </span>
<span>Змальовуючи битву між Кайдашами, письменник застосовує гоголівський прийом, що створює виразний комічний ефект, який підсилюється контрастом між "високим" пафосним стилем і дріб’язковістю зображуваних проблем. </span>
<span>Сміх у повісті поєднується з сумом та співчуттям до селян-трудівників, які обкрадають своє життя дрібними інтересами. В останній редакції сварка через грушу закінчується примиренням, оскільки дерево всохло. В першій редакції стосунки в родині Кайдашів загострювалися, бо груша все більше розросталася. </span>
<span>Письменник показав усю безвихідь дрібновласницьких відносин, що призводять до постійних сварок у родині. </span>
Слово "мавпа" зазвичай уживають у жіночому роді, але рідше можлива й форма чоловічого якщо йдеться про самця.
Це форма г) мавпій.
<em>Мавпій </em>- іменник чоловічого роду за значенням "мавпа-самець".
Для мене звичаї і традиції є дуже дорогими й цінними. Вони возвеличують іх народ, вони не дають забути про певні свята та обряди, які також є не менш важливими для мого народу. Кожний народ світу має свою історію. Але історія моєї країни дуже цікава. Звичаї та традиції , яких дотримувались наші предки, дійшли і до наших часів. Вони не дають людям забувати історію свого народу. Тому національні звичай і традиції є дуже важливими для мене.
Епітети: 1) співець чарівливий, 2) година сумна.
Порівняння: 1) Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час.
2) Вітер зітха, мов дріада сумує.
Персоніфікація: 1)Пишно займалися багрянії зорі.
2)Гордо палала троянда розкішна.
Запитавши, у себе, що таке справжня краса, кожен подумає про щось своє, намалює у себе в уяві свою картину. Для когось краса - це лише зовнішність, а для когось -внутрішній світ людини, такий глибокий та чаруючий. Взагалі, в нашому житті краса скрізь, потрібно лише навчитися її бачити. Та не кожен може відкрити це в собі, бо лише краса власної душі, а це і доброта, і любовь до життя, і відкритість, може показати чаріний світ навколо. Спробуйте стати добрішим і тоді краса світу відкриється для вас,внутрішня краса кожної людини більше не буде загадкою. Чарівність навколо потрібно плекати та захищати, бо те що для тебе є дорогим для когось просто ніщо. Будь уважним до краси власної душі, розвивай її, та й ніколи не руйнуй красу навколо.