история любви мастера и маргариты
<span>Вітчизна – країна, в якій ми
народилися і проживаємо, це шматочок землі з якою нас поєднує міцний емоційний
зв'язок, незважаючи на просторове віддалення. Вітчизна, вона ніби мати, яку ми
повинні пам’ятати і любити. Сини і дочки, які покинули свою матір в пошуках
кращої долі є глибоко нещасними. Можна мати матеріальні блага, але не мати
можливості дихати рідним повітрям, уклонитись рідній землі.
Історія Україна нам стверджує, що за всі віки існування української
землі, наш сильний і сміливий народ до останнього боровся за незалежність нашої Вітчизни. Пройшовши всі випробовування
український патріотизм зміцнів і загартувався.
У п’єсі Фрідріха Шиллера
«Вільгельм Телль» змальовується схожа картина історії України.
Швейцарці, як і українці, з віків у віки мужньо боролися за незалежність своєї
рідної домівки. У творі Шиллера події
відбуваються в кінці XIII століття, коли три кантони, об’єднавшись, показали
сміливий швейцарський народ, якому ніяка війна не страшна , коли мова йде про
захист Вітчизни. Любов до Батьківщини схована
в далекому заповітному куточку серця подалі від недобрих поглядів і
жорстокого світу.
<span> З <span>історії Швейцарії та
України можна сказати, що люди всіх часів любили, шанували і оберігали свою
Вітчизну, вважали її найголовнішим і наймилішим що у них є.</span></span></span>
Каждый кто хоть немного знаком с суровыми законами тайги, знает, какая опасность грозила малчику.Однако сильно испугавшись вначале, Васютка сумел взять себя в руки.Хорошим подспорьем оказались услышанные им ранее рассказы рыбаков о том, как нужно себя вести, оказавшись в подобной ситуации.Практические знания помогли мальчику продержаться 5 дней в осеннем лесу.
Озеро найденное Васюткой в последствии назвали его именем.Я считаю что это достойная награда для мальчика, сумевшего в одинчку преодолеть испытания из которых не каждый взрослый вышел бы победителем!
Стихотворение "Июль", Живое пламя там про цветы,Пришвин присал много о природе,Ушинский,Бианки.Большинству известны замечательные стихи Пушкина о природе:
<em>Сквозь волнистые туманы
Пробирается луна,
На печальные поляны
Льёт печально свет она.
А красивый стих о природе Фета:
Печальная берёза
У моего окна,
</em>
<span>Каждый человек хотя бы раз в жизни задумывался о том, какое место в мире он занимает. И ответ на этот вопрос не так легко найти как кажется на первый взгляд. </span>
<span>Для того, чтобы занимать хотя бы сотую часть этого пространства, не достаточно просто родиться и проживать свою жизнь согласно установленным стандартам. Необходимо уделять ему хотя бы минимум своего внимания и отдавать ему хотя бы малую часть того, что ты можешь предложить. Многие люди заблуждаются, когда понимают под миром космос, вселенную, ну и,в конце концов, планету Земля. Мир это нечто иное. Мир - это окружающая нас действительность. А чтобы определить в нём своё место, необходимо ответить на вопрос "Кто я", и тогда всё встанет на свои места. Кто же я? Этот вопрос я задаю себе чуть ли не каждый день. Но ответа на этот вопрос до конца я не могу найти. Поэтому определить своё место в мире в двойне сложней. Ведь я всего лишь человек, который ограничен рамками, поставленные обществом и поэтому живущий по его законам. Всё чаще я прихожу к выводу, что я всего лишь винтик в огромной системе, который имеет своё определённое назначение. Нет, я не хочу принизить значение своего существования, но....меня разрывают противоречивые мысли. С одной стороны, я ощущаюсь себя уникальным человеком (хотя кто себя так не ощущает), который может дать многое и который не хочет быть в тени. Но с другой - понимаю, что я одна из многих... Я с уверенностью могу сказать, что каждый человек имеет своё место в мире. И я не являюсь исключением. Но каково же оно и в чём оно заключается ещё предстоит выяснить. Мне кажется, что в этом и заключается смысл существования - в поиске своего места в этом мире. </span>