Одного разу на уроці ураїнської літератури мені довелося почути від вчителя дуже зікаве і дикуційне питання:"<span>Якщо люди будуть добрими на землі ,чи зможе добро врятувати світ.?". Якщо спрешу воно не привернуло моєї уваги, проте згодом я вирішила обдумати це запитання і чесно кажучи дуже здивувалась.
Що перше вам спадає на думку коли ви чуєте слово " добро" . Напевне , це щедрість , повага та сила духу. Однак ,на мою думку, це не лише щира помішка до найкращого друга чи однокласники, а й вчинок , після якого інші зрозуміть суть цього слова.
Без сумніву, якби усі люди нашої планети були б добрими усе було б чудово, але існує вислів суть якого полягає у тому, що добро і зло не може існувати одине без одного. І справді..(наведи власний приклад).
Знайшовши таку дискуційне твердження, точної відповіді дати не можу.</span>
Серед гаю стояло десятків зо два вуликів. Золоті бджоли бриніли в золотому сонячному промінні, купчилися на вуликах біля вічок. У холодку під гіллястою
грушею сиділо двоє.
Зовсім білий дід нахилив своє пооране глибокими зморшками чоло. Велика біля борода спадала на товсту полотняну сорочку. Він мав широкі плечі й могутні жилаві руки. Дід склав ті руки на колінах і щось оповідав тихим, рівним голосом, іноді злегка киваючи головою. З-під його білих кудлатих брів блищали чорні, надзвичайно молоді очі.
Перед ним просто на землі сиділа дівчинка. Ні, не дівчинка, бо на голові в неї був маленький святковий очіпок. Вона тільки здавалася дівчинкою, бо з обличчя молоденька. Було виразно видно її мов намальовані чорні брови, маленький, трохи горбатий носик, червоні губенята і ніжне підборіддя. Трохи засмагле обличчя так і пашіло рум’янцем.
Тонка шия молодички вигиналась під разками намиста й дукачів. Біліла тонка сорочка з мистецьким вишиванням. Коліна обнімала картата плахта. Молодичка заслухалась дідового оповідання.
- У лісі живе полісун, - стиха оповідав старий. – Ходить із великою палицею і ганяє вовків, бо він вовчий бог. Тихий, як чоловік, тільки великий, як дерево… І від нього тіні нема… А в полі живе польовик. А в очереті над річкою очеретяник. Вибігає з очерету білим бараном і лякає людей. А в воді живе водяник, пакості чинить і греблі рве…
Перед могутньою постаттю обсипаного снігом старечої зими діда його маленька слухачка здавалася ніжною
Не завжди
[в е (наближається до и ) ч е р' а т и] 8 букв, 8 звуків
Роз- префікс, фарб - корінь,ува - суфікс, ти- закінчення, ся- суфікс
Від теплого слова і лід розмерзається.
М'які слова і камінь крушат.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.
Були б пиріжки , будуть і дружки.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже.
Добре роби, добре й буде.
