Напевно в житті будь-якої сучасної людини рано чи пізно наступає момент, коли вона починає усвідомлювати себе частинкою навколишнього світу.
Спочатку ти просто живеш, насолоджуючись щасливим дитинством і безтурботністю буття. За тебе все вирішують батьки вдома, вихователі в дитячому садку, вчителі в школі. Але, одного разу, ти раптом починаєш ясно розуміти, що хочеш сам приймати рішення і розвивати в собі особистість, здатну до самореалізації.
Я і світ — в цих двох словах світить з небес сонце, занурюючи свої промені в пінний, морський прибій; щебече канарейка в клітці за вікном, і тихо крадеться до неї пухнастий, рудий кіт; гримить деком бабуся, виймаючи з печі рум'яний, вишневий пиріг; мукає на лузі корівка, ліниво пережовуючи соковиту конюшину; летить в небі літак, вітально похитуючи срібним крилом, і багато-багато іншого, що оточує нас у повсякденному житті.
<span> Пропоную написати такі 4 речення із складними іменниками,4 речення із складними прикметниками:
⇒ Складні іменники:
1. У нашої машини дуже велкий автопробіг. (автопробіг)
2. У квартирі моєї бабусі завжди стоїть напівморок. (напівморок)
3. Мій товариш запросив мене відвідати автомотогурток, на заняття якого він сам ходить близько трьох років. (автомотогурток)
4. На Свят-вечір ми всією родиною підемо в гості до нашою улюбленої бабусі. (Сіят-вечір)
⇒ Складні прикметники:
1. Плуг - це сільськогосподарське знаряддя. (сільськогосподарське)
2. Тарас Шевченко є постаттю волелюбною. (волелюбною)
3. На занятті української мови ми вчились визначати лінгвостилістичні особливості тексту. (лінгвостилістичні)
4. Я вирішив вступити на фізико-математичний факультет. (фізико-математичний)
</span>
Ведмідь-(в,е,д,м',і,д')
-•--•-
<span>Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в XV—XVI століттях.Землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. Плодючість Землі, її здатність годувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.Спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, існували й у слов’ян. В одному з давньоруських заклинань говориться: «Ти, небо, батько, ти, земля, мати». З культом Ма-тері-Землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробітки) або переселяючись в інші місця. При цьому жменьку землі вигрібали з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримаються ворота, а третю брали з перехрестя доріг. Під час закладання будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під фундамент, вважаючи, що вона захистить від напастей і допоможе родині на чужині.Вшановуючи Матір-Землю, наші предки поклонялися й воді. У давньоруських рукописах можна прочитати про молитви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.У Стародавній Русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громовержця Перуна. Про жертвопринесення дубу свідчили ще візантійські джерела. Під величезним дубом, що ріс на острові Хортиця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.Збереглися відомості про існування в Стародавній Русі священних гаїв. У священних гаях не можна було не тільки вирубувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. На гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хустки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. В народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіткали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— одних знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.</span>Стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. Пізніше вшановування культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: Богородиці, св. Параскеви, преподобного Феодора, св. Афанасія та інших.<span>(353 сл.) (Із книги «Світ міфології»)</span>