Сопоставление истории блудного сына из притчи и Дуни Выриной.
Притча:
-Блудный сын сам уходит из родного дома, чтобы жить самостоятельно.
-Никто не ищет его
-Образ жизни блудного сына после отъезда из родительского дома представляет собой развратное поведение.
-Радостная встреча сына с отцом
-Сын вернулся домой нищий и голодный. Он осознал свой грех, раскаялся в нем, понял, что “ недостоин называться сыном” своего отца, и решил вернуться.
-Примирение с отцом
“Станционный смотритель”:
-Отец сам отправляет дочь из родного дома (случайно, невольно) , не предполагая, что расстается с ней навсегда.
-Отец разыскивает в Петербурге дочь, чтобы вернуть её домой
- Дуня живет в Петербурге в роскоши и богатстве.
-Прошли годы – смотритель умер в нищете и горе. Лишь после смерти отца Дуня, уже богатая барыня, посещает родные места.
-Авдотья Семеновна не вернулась, а зашла, проезжая мимо.
<span>-Невозможность встречи и примирения. Смотритель умер, так что покаяние и примирение невозможно...</span>
Например:
Зовусь я двоеточие,
И я не то, что прочие,
Я знак ужасно важный,
Взгляни - я двухэтажный!
Фантастика Фантастика – (з грецької – здатність уявляти) 1) спосіб художнього творення, в основі якого лежить нереальне, уявне, чарівне, надприродне 2) різновид художньої літератури, твори, які описують події нереальні, насправді неіснуючі Джерела фантастики Фантастика виникла ще в античні часи, джерела її в фольклорі, в міфах. Давньогрецький філософ Лукіан («Правдива історія») писав про дзеркало, в якому видно всі міста і народи (телевізор); йому належить і опис одної з галактичних воєн. Продовження розвитку фантастичної літератури можна знайти у готичних романах. Фантастика як жанр літератури Фантастика — це особливий, своєрідний жанр літератури, який спонукає людей замислюватися над життям, його перспективами, реаліями і цілями. Фантастика як жанр літератури Засновники фантастичної літератури: Едгар Аллан По (1809-1849), Жуль Верн (1838-1905), Герберт Веллс (1866-1946) Наукова фантастика Фентезі наукове передбачення майбутнього+ дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки твори з казковими, магічними чи міфологічними мотивами (Дж.Р.Р.Толкін «Володар перснів», «Гобіт», Дж.К.Роулінг Серія книжок про Гаррі Поттера, Льюїс Клайв «Хроніки Нарнії», Діана Джонс «Мандрівний замок Хаула», Корнелія Функе «Чорнильне серце») Соціальна фантастика Утопія Антиутопія суспільні проблеми (людина у суспільстві майбутнього) майбутнє безтурботне, ідеальне майбутнє темне, страшне, загрозливе Зарубіжні письменники-фантасти: Карел Чапек, Айзек Азімов, Рей Бредбері, Олександр Беляєв, Аркадій і Борис Стругацькі, Кліфорд.Саймак, Станіслав Лем, Роджер Желязни, Олдос Гакслі, Джордж Орвелл, П'єр Буль Українські письменники-фантасти: О. Бердник, Марина та Сергій Дяченки, Генрі Лайон Олді (Д.Е.Громов і О.С.Ладижевський) Особливість фантастичної літератури: створення дивного і незвичайного світу, в який людина в буденному житті потрапити не може. Наукова фантастика Наукова фантастика — різновид художньої літератури, основною темою якої є дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства. Функція наукової фантастики – наукове передбачення майбутнього. У науково-фантастичних творах описуються космічні польоти, перебування на інших планетах, переміщення в часі в майбутнє або минуле; технології майбутнього, нові наукові принципи, незвичні політичні або соціальні системи Герої: роботи, мутанти, прибульці, тварини, які внаслідок генетичних експериментів або іншого збігу обставин стали розумними тощо. Тема - дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Проблеми: «людина і природа», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство», «людина і добро (зло)» Змальовуючи фантастичні картини майбутнього, письменники-фантасти розкривають реальні проблеми сучасного суспільства, порушують вагомі морально-філософські питання. До таких,
Пора творить добро !
Каждый может сделать добро ,каждый день ,но сейчас в жизни мало добра и счастья почти не осталось бескорыстный людей
Внешность Вареньки описывается для того, чтобы одновременно показать ее внутренний мир. (Как я помню) это была красивая внешне, очень милая девушка,грациозная. Но,как бы там ни было, ее внутренний мир был совсем иным. Хоть она выглядела как взрослая девушка, но внутри она была все еще ребенком. То есть ее мировоззрение не сформировалось, у нее был даже какой-то детский взгляд на все-неосмысленный,легкий.
таким образом, Л.Н. толстой сопоставлял внешность человека его внутреннему образу.
у меня только 1 аргумент :)
