Природа дает человеку все необходимое для его существования. Но, часто мы не ценим эти дары, не задумываясь, срываем цветы и ветки на деревьях, не давая ничего взамен. Нам кажется, что это мелочь, ведь вырастут новые. Обернувшись по сторонам, сложно не заметить - как же все таки прекрасна природа. Нам нужно лишь научиться ценить её!
Природа радует нас своими необыкновенными и такими разными сезонами. Весной, словно делая первые шаги, природа обновляется, появляются росточки на земле, за ними - первые листья на деревьях. К лету, в лесах и садах настоящее буйство красок, пышно расцвели цветы и кустарники. Осенней порой кроны деревьев багряным и золотым фейерверком украшают аллеи и парки. Золотая осень укрывает все вокруг желтым ковром из опадающей листвы. Приход зимы сменяет дожди на снегопады. Озера сковывает льдом, деревья укутывает в белые шубки. В свои владения вступает Королева Зима и до весны природа словно засыпает.
В любую пору года природа неповторима и необыкновенно красива.
В последние годы охране природы уделяется все пристально внимание. Это радует и значит, становится все больше людей, которым небезразлично будущее нашей Планеты, проявляющих помощь и заботу окружающей нас природе. Беречь и сохранить первозданную красоту Родного края - это наш с вами общий долг и обязанность!
По вертикали:
1) Что обещала бабушка привезти внуку?
2) Как звали старшего соседского мальчишку?
3) Какая грива была у пряничного коня?
4) На чем плыла бабушка по реке?
по горизонтали:
1) Как называется ягода, которую собирали ребята?
2) Кто воспитывал главного героя вместо матери?
3) Что украл автор у бабушки?
4) Как называется ребенок, у которого нет родителей?
5) <span>Какая часть пряничного коня была розового цвета?
6) За чем пошли ребята в лес?</span>
Моё путешествие в мир Снежной королеве, был фантастическим! Я видел много чудесного! Оленей, ворон и разных других животных. А самое главное, увидел снежную королеву.
Мое путешествие было лучшим во всей моей жизни!
<span>"Смотрят — кругом ни одной живой души нет."
</span><span>"Да так ударились, что кругом земля загудела."
</span>"<span>Сырая земля заколебалась, воды в реке взволновались, буйные ветры завыли.</span>"
Правда і неправда, правда і кривда — вічне протиборство в умах і серцях людей. З дитинства кожен знає, що правда — це добре, а брехати, обманювати — погано. А ще гірше жити в постійній неправді, подвійній моралі. Це руйнує душу людини, це приводить до трагедії. "Неправда — релігія рабів і хазяїнів", — проголосив М. Горький вустами свого героя Сатіна.
"Жити не за правдою" важко було за всіх часів. І не завжди це приводило до щасливого фіналу. Не захотіла Анна Кареніна жити у вічній омані і неправді. Пішла від чоловіка до коханого. Але важко це, потрібні душевні сили, щоб протистояти світу неправди. Анна виявилася зломленою в боротьбі за своє життя "не за правдою".
Тоталітарні режими, що пропагують зовні правильні життєві постулати і гасла, насправді створювали таку фальшиву, брехливу атмосферу, що людині, що не бажала брехати, жити подвійною мораллю, тобто "не за правдою", було нестерпно важко. Іноді таким людям не знаходилося місця в рідній країні. Скільки гонінь було на геніальних Ахматову, Булгакова, Зощенка! А Бродського і Солженіцина просто викинули за межі країни. І все тому, що вони не хотіли у своїх віршах і прозі брехати, славити нелюдський, антигуманний, наскрізь брехливий режим. Прикладів таких не перелічити, і не тільки в нашій колишній великій комуністичній імперії. Альбертові Ейнштейну довелося емігрувати з фашистської Німеччини не тільки тому, що він не арієць. Режим, за якого спалювали геніальні книги, змусив би великого вченого працювати на благо цього режиму.
Це мова про великих людей, що знаходили в собі сили протистояти такій ситуації, коли "жити" дорівнювало "брехати". Брехати постійно, словами, справами, душею. А що для кожного з нас означає "жити за правдою"? Одну з релігійних заповідей? Норму життя і поведінки, взаємин з оточенням? Стан душі? Думаю, що і перше, і друге, але особливо третє. Якщо чесне життя — внутрішній стан людини, то чесними будуть усі її вчинки: вона не скривдить друга, не зрадить його, вона ні на мить не забуде про синівський обов'язок. Вона буде чесною у важких, критичних ситуаціях, навіть якщо це буде загрожувати її особистому благополуччю. Заради тепла і ситості вона не забруднить душу неправдою, лжесвідченням. В усіх випадках, коли потрібно робити вибір, вона його зробить "не за неправдою". І коли їй буде сімдесят, вона буде знати, що жила чесно, не брехала, не принижувалася.
В одному випадку я допускаю можливість обману: це так звана "неправда в ім'я порятунку", "неправда на благо". Але це особливі випадки, коли неправда може полегшити умираючому останні дні його земного життя.
<span>"Жити за правдою" можливо було в усі часи, навіть у найважчі і страшні. Сьогодні в нас людині ніщо не загрожує (крім криміналу і терористів, але це виняткові випадки), так що чесно жити, як личить вільній людині у вільній країні, можливо,. І це набагато легше, ніж нашим батькам і дідам. Хоча за всіх часів, щоб так жити, були потрібні мужність і вірність своїм моральним принципам. Але ' треба пам'ятати, як Сатін продовжив фразу: "Правда — бог вільної людини". Цьому богові вклонятися треба все життя.</span>
