Там вони бігали, ганяли шайбу, аж ось Петрик зайшовши трохи далі від Мишка ступив на тоненьку кригу і вмить провалився. Хлопчики щосили гукали на допомогу, але нікого видно не було. Мишко самостійно вирішив витянути товариша з пастки. Взявши довгу палицю він обережно подав її Петрику. Хлопчик міцно взявшись за неї потрошку вилазив з холодної води. Через кілька хвилин він був вже на березі. Петрик та Мишко попрямували додому. Вони назавжди запам*ятали якими небезпечними можуть виявитися ігри на кризі.
- Ох, ну й завірюха! Вітер аж до кісток проймає! - буркотів собі під ніс невдоволений Миколай.
- Ей діду, почекай на мене. Ухх, ну й у вас тут сніги!
- От тобі й на! В самого борода ледь не до землі, а ще мене дідом кличе
- Та ти не зважай на це, старий.- більш примирливо сказав незнайомець, - я Дід Мороз, приїхав погостювати до вас, гостинців привіз, на тутешні звичаї подивитись хочу.
- І кому ж ти ті гостинці дарувать збираєшся? Хіба хтось візьме у тебе подарунки? І взагалі це - моя територія! Що ти тут забув?
- Заспокойся, а то зараз закипиш. Взагаліто я приїхав з миром, та й дарувать подарунків нікому не збираюся.
- А на що ж ти притягнув цілий мішок іграшків?
- Це - мій майбутній прибуток. Тут іграшки можна дорожче продати, ще й гроші зароблю. - потирав руки Дід Мороз.
- Ах ти, самозванець! Як так можна! Це свято створене для того, щоб порадувати діточок, а ти на цьому гроші хочеш заробить
- Діти і так щасливі
Я люблю каникулы, потому что во время них можно отдохнуть. Отдохнуть от школы, от домашнего задиния, от уроков. Появляется много свободного времени, что даже не знаешь куда его девать. Жаль что каникулы ьак быстро проходят...
Слухаючи розповіді моїх батьків про те, яке у них було дитинство і як вони жили колись, я задумуюся про своє існування. Мені хочеться також бути такою веселою, щасливою і безтурботною. Звичайно, що у моїх предків не було таких покращених умов побуту, не існувало інтернет-зв`язку, не мали такого високого розвитку технологій. Проте люди були більш дружніші, веселіші, більш згуртовані, хоча, звісно, у той час також мали місце певні проблеми. Мені здається, що тодішня молодь була більш впевненою у своєму майбутньому, планували, здобували, розвивали.
А для мене сьогоднішня дійсність зі своїм технологічним прогресом у всіх сферах не є такою прекрасною, безтурботною, надійною. Виною моїх вагань стала несправедлива війна на Сході, яка зачепила увесь світ. Братська країна вирішила, що має право відбирати у нас щасливе дитинство, руйнує наші плани і сподівання, посягнула на спокійну старість літніх людей. Люди, з якими мої батьки були колись як рідні, сьогодні стали ворогами; ніхто не міг собі колись уявити наших побратимів зі зброєю в руках проти нас. А ми, діти наших батьків-прадідів, дізнаємося що таке війна з росіянами, з котрими колись наші предки пліч-о-пліч відбивали ворога-загарбника. Усе це – жахливі речі, які важко сприймаються і, які нелегко усвідомити.
