Цей чоловік один в один як мій батько. Готуючись до приїзду сестри, я перекладала книжки на поличці раз у раз. Чекаючи чогось неймовірного, він раз по раз поглядав на годинник. Рік у рік я чекаю літніх канікул щоб відпочити. Час від часу я прибираю в кімнаті без нагадування. Перед екзаменами я сиджу за книгами від ранку до вечора. Ця ніч була тяжкою, він перевертався з боку на бік. В паніці він кидався з краю в край. Цю книгу вона перечитувала з кінця в кінець.
1.Укажіть рядок, у якому всі слова-займенники. А: Цей, такого,який,він. Б: всякого, куди, кого, чим. В: дехто,десь,кимсь,деякий.
Abrukudubra
1.г
2.мій, твій, наш, ваш, його, її
Мені дуже подобаються яскраві картини осені.
Мені дуже подобаються сільські хлопці.
Коли гуляла, я на дорозі випдково знайшла гаманец.
У книзі я знайшла гарне оповідання.
Мені дуже тепло у кожусі.
Таємниче море, таємничий шепіт, таємнича пригода
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…