Правило перше:<span> завчасно перед подорожжю порадьтеся зі своїм сімейним лікарем і зробіть всі необхідні щеплення, оскільки мандрівники в деяких країнах, будучи не щепленими, ризикують «підхопити» дуже серйозні захворювання. </span>
Правило друге:<span> обов'язково візьміть із собою в дорогу аптечку, з усім ліками, які необхідні вам або можуть знадобитися. Краще заздалегідь сформувати аптечку з ліків, в походженні яких ви впевнені, що пізніше намагатися закупити потрібні медикаменти в незнайомій країні. </span>
Правило третє:<span> Не купуйте їжу на ринках, базарах, у вуличних «забігайлівках», де може продаватися їжа сумнівної якості, і так далі. </span>
Правило четверте:<span> уникайте покупки соку з свіжих фруктів, які пропонують на пляжах, площах і в інших місцях збору натовпів народу під відкритим небом. Нерідко в подібних торгових точках соковижималки і фрукти не миють належним чином, і склянку соку може обернутися дуже неприємними і навіть небезпечними захворюваннями. </span>
Правило п'яте:<span> Обов'язково пам'ятайте про захист від сонячних променів, навіть якщо ви їдете відпочивати в країну з помірним кліматом. </span>
Правило шосте:<span> краще під час відпустки утримуватися від алкогольних напоїв, оскільки можливі як неприємності внаслідок дії алкоголю на ваш організм, так і отруєння неякісним алкоголем, розпізнати який досить складно. </span>
Правило сьоме:<span> не захоплюйтеся місцевою кухнею, особливо якщо мова йде про страви, створених з незнайомих вам інгредієнтів. </span>
Объяснение:
вщухла- это по русскому "утихла". То биш : Эта свеча <em><u>утихла</u></em> , оставив след в моей памяти навсегда.
Мої батьки дуже гарні, веселі, розумні, щасливі, не байдужі.
Я люблю збирати гарні, чудові, яскраві квіти.
Мої друзі дуже веселі, не байдужі, милі.
Мій друг працює в міській раді.
Мій тато працює вчителем історії, зараз він вивчає середньовіччя.
В майбутньому я хочу працювати диктором на телебаченні.
Мій брат працював на машинно-будівному заводі.
Моя бабуся працювала лікарем-травматологом в центральній лікарні.
<span>Горіх і каштан
</span><span>На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому… </span>