Відповідь:
Персоніфікації:
1) Грала роса,
2) Усміхалась краса,
3) Палала троянда,
4) Пролетів час,
5) Cпускається нічка,
6) Вітер зітха та сумує.
(Інформацію взято з ресурсу <u><em>http://8next.com)</em></u>
<span> Ідея: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської. Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.. Композиція. Події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами). Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської. «Тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя. 3.7. Жанр: історична поема. 3.8. Ідейно-художній зміст поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч». Наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги Козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою: Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». Мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». Разом з Тарасом - козаком Тарас - поет обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами. Була колись козацькая І слава, і воля, Слава сяє, а воленьку Спіткала недоля. Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі «Тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. Це «москалі, орда, ляхи». Але вона не зникла — саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу: Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки? Гетьмани? Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою. На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну...» Образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: «Місяць — козацьке сонце». У поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел – сизий, хмари — темні, ворон — чорний. Важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, України.</span>
Это значит, что все люди общаются. Допустим, я скажу тебе слово "план", а потом ты скажешь его другому человеку, тот ещё кому-то и так далее. И в итоге получается, что это слово облетело весь мир. Я думаю так
Україно,як я тебе люблю ненько моя
Україно моя любов до тебе не згасне ніколи
Дякую Ураїно за мою прекрасну мову!
Іван Якович Франко – один з найбільш визначних діячів української літератури. Більше того, велика кількість талантів дозволило йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю. Завдяки всьому цьому його творчість була пронизана детальними і цікавими описами його особистого життя, а також суспільно-політичними темами і мотивами. Це робило його творами неймовірно цінними і цікавими читачеві.
Насамперед, хотілося б згадати поетичну складову творчості Івана Франка, оскільки саме завдяки ній він заслужив неформальний статус кращого українського поета після Тараса Шевченка. З суспільно-політичної точки зору найбільш цінною збіркою Івана Франка була збірка під назвою «З вершин і низин». Вона настільки надихала і вселяла впевненість у необхідності соціальних перетворень тодішнього суспільства, що викликала тривогу з боку офіційних властей Російської Імперії і тому була заборонена на її території. У якості найкращого зразка української інтимної лірики літературними критиками розглядається збірка поетичних творів від автора під назвою «Зів’яле листя». У ній Іван Франко описує свої особисті переживання з глибиною і почуттям, можна познайомитися з багатим внутрішнім світом автора і його думками щодо вічних людських почуттів. Не обійшла стороною поезія Івана Франка й філософські питання буття. Зокрема, в збірці «Мій Ізмарагд » автор досліджує питання змісту і сенсу людського життя, а також різні ідеали його сучасників. Говорячи про окремі поетичні твори, обов’язково необхідно згадати поему «Мойсей», яка вважається найбільш помітною і цінною у автора.
Достатньо обширною є і прозаїчна колекція творів Івана Франка. Крім декількох збірок оповідань, Іван Франко пише і повноцінні романи. Найбільш чудовими з них вважаються романи «Борислав сміється» і «Boa constrictor». У першому з них мене просто вразило детальне зображення боротьби робітничого класу і пробудження його класової свідомості. Історичні жанр теж вдався Івану Франко просто на відмінно, кращим зразком його є історична повість «Захар Беркут».
Незважаючи на те, що мене найбільше вразила література Івана Франка, не варто забувати, що він був талановитий не тільки в ній. Іван Франко також був перекладачем і навіть економістом. Його широкі інтереси, безумовно, вплинули на літературну творчість і зробили її настільки вражаючою.