Підводний світ, невелике містечко, акуратний водій, дарувати подарунки, маленький місток
Сьогодні нас радує чарівна зима
Незнайомка з тринадцятої квартири
За вікном меланхонічно кружляє сніг
Мама розігріла обід приготовлений бабусею
Маша правильно відповіла на всі завдання
Ковальський
Український
хліборобський
сусідський
морський
велетенський
сільський
гірський
уманський
Київський
Мій улюблений актор
Це Арнольд Шварценегер. Мабуть, така заява дуже старомодна - культ Голі-вуду скінчився років десять тому, і діти українських степів уже не мріють душу закласти за можливість хоч би одним оком подивитись на Каліфорнію, країну усмішок і апельсинів. Дома цікавіше. І, мабуть, зовсім не патріотично називати улюбленим актором американця австрійського походження, коли історія вітчизняних кіно й театру знає багатьох, талановитіших за старого Шварца. До того ж фільми я із задоволенням дивлюся російські, слухаю "Арію" і "Кіпєлова", найкращим артистом усіх часів і народів вважаю Володимира Висоцького і зневажаю попсу в усіх її проявах, навіть дуже якісну й дорогу. А все, що має лейбл "Made іn USA", - це якісна й дорога попса. Принаймні, все сучасне, тому що Голівуд, як і вся культура в радіусі п'ятдесяти штатів, перебуває в глибокій творчій кризі. Багатомільйонні бюджети й професійна реклама не можуть приховати головне: сюжети й амплуа акторів не мінялися вже більше двадцяти років - і в країні виросло покоління, яке й не знає, що кіно може бути іншим. А блок-бастери не вносять нічого нового і більш за все нагадують почесний кортеж на пишних похоронах.
Так, легко й почесно вихваляти своїх, особливо коли є за що. Наприклад, будь-кого з тих, хто працював у радянському кіно в часи його розквіту, в сімдесяті роки; бо люди ці геніальні усі до одного, і фільми для того технічного рівня чудові, але я належу до іншого покоління - і "довліє дневі злоба його". Можна вихваляти й сучасне російське кіно, тим більш, що воно розвивається швидше за будь-якого бройлера і буде розвиватись тими ж темпами ще років з двадцять. Легко вихваляти сучасний рок - твори його флагманів довершені. Але про кожного з цих людей - від режисерів до кліпмейкерів - можна сказати, що вони опинились "в потрібному місці в потрібний час", тобто серед однодумців. Разом легше бити батька й долати вершини, ніж наодинці. Не набагато, але легше.
Тому мій улюблений актор - австрієць-емігрант, що не пішов найлегшим шляхом асиміляції, не змінив прізвище, задовге для Голівуду, не зробив, хоч і міг, кар'єру в "конятині" (так називають найпримітивніші поп-серіали - через найвідомішого з говардових персонажів, Конана-варвара). Той, що зумів самотужки пробити целулоїдну стінку і примусити декого з глядачів вдавитися попкорном - тому, що через незвичні, людські почуття раптом здавило горло. Тих, чия душа ще не зовсім заросла салом, хоч очі й звикли до стандартних жахів і струмків крові з кукурудзяної карамелі.
