Дружба-це святе. Навіть якщо товаришам доводиться розлучатися, вони все одно назавжди залишаються у нас в серцях, і ми про них ніколи не забуваємо.
У дитинстві, у нас завжди було багато друзів, і ми думали, що коли виростемо, всі ці люди так і залишаться нашими друзями, але з кожним роком ми дорослішаємо і розуміємо, що друзів залишається все менше і менше. Дитяча дружба найкраща і сама чесна, так як діти ще не знають, як можна нести відповідальність за дружбу з користю і вигодою для себе.
Багато хто вважає, що справжньої дружби не буває, і в будь-якому випадку, люди спочатку шукають корисність, і в якомусь сенсі користь від людей, з якими вони спілкуються. Але я вважаю, що дружба існує і є люди, які в першу чергу дбають про близьких йому людей і друзів. Коли у тебе є друг, він для тебе може бути цілим світом, і ти щиро радий, що зустрів таку людину. Навіть якщо у товариша є якісь недоліки , ти все одно любиш цю людину і ці недоліки перекриваєш його достоїнствами, адже для тебе набагато важливіше вишукувати в цій людині тільки хороші риси. Саме тому часто буває, що один із друзів просто прикидається справжнім другом, і намагається використовувати у своїх корисливих цілях людину з доброю і чуйною душею.
Справжній друг буде щиро радіти твоїм успіхам і досягненням, і ні в якому разі не бажати вам зла. Дружбу треба цінувати, адже в сучасному світі дуже рідко можна зустріти справжніх, щирих, вірних і доброзичливих друзів. Хороші друзі вірять один одному і можуть покластися один на одного. Людина, яка цінує дружбу і сам уміє бути хорошим товаришем, найчастіше і має вірних і надійних друзів.
Коли ми намагаємося допомогти комусь і знайти щастя, то це добро повертається нам, і ми знаходимо своє власне «пишність». Щоб мати хороших друзів, потрібно самому бути хорошим другом!
Басня касается стратегии и тактики Кутузова в Отечественной войне 1812г. Полководец постоянно подвергался постоянным нападкам со стороны Александра I и военной молодёжи из-за уклонений от решительных сражений под стенами Москвы, и после сдачи её Наполеону. Крылов оправдывает неспешные, но продуманные действия Кутузова, должные, как понимал баснописец, привести к полному краху Наполеону, и порицал повеления Александра I, торопившего Кутузова и толкавшего его к промахам и ошибкам. Не менее досадны были для Кутузова ропот и горькое нарекание его молодых сподвижников. Вероятно, Крылов не знал о словах, сказанных старым фельдмаршалом принцу Вюртембергскому: “Наши молодые горячие головы негодуют на старика, что я удерживаю их порывы. Они не обращают внимания на обстоятельства, которые делают гораздо более, нежели могло бы сделать наше оружие”. Тем значительнее историческое, политическое и военное чутьё Крылова, чья басня защищала Кутузова и его план от наскоков неопытных молодых людей. Их патриотические чувства были объяснимы, но не становились то этого истинными.
Тем самым под образом “коня доброго” Крылов имел в виду Кутузова с его осторожностью и выдержкой при отражении наполеоновского нашествия. Обращая внимание на слова: “А примешься за дело сам, Так напроказишь хуже” – мы понимаем прозрачный намёк на Александра I, по вине которого было проиграно Аустерлицкое сражение.
стих довольно легкий
Такой чистый и нежный
Стих с любовью написан
Это стих воспоминание
мечтательное произведение.
У каждой религии есть свои символы и характерные черты. В православии одной из таких отличительных особенностей является колокольный звон, которому приписывают способность очищать человеческие души от скверны. Попытки передать словами те ощущения, которые испытывает человек, слыша его, предпринимались неоднократно. Однако самая удачная из них по праву принадлежит Алексею Толстому, который в 1840 году написал свое знаменитое стихотворение «Благовест».
Детство будущего поэта, писателя и драматурга прошло в родовом поместье его матери на Черниговщине, и набожная бабка постоянно водила Алексея Толстого в храм. Поэтому одни из самых ярких его воспоминаний этого периода связаны с церковной службой и колокольным звоном. Спустя несколько десятилетий, перебравшись жить в Санкт-Петербург, поэт подолгу любовался храмами северной российской столицы, которые вызывали у Толстого целую гамму чувств, подчас весьма сложных и противоречивых. Именно им посвящено стихотворение «Благовест», в котором автор отмечает, что звон колоколов «звучит так дивно и так уныло». Он навевает на поэта воспоминания о далеко не самом счастливом детстве, прошедшем без отца, который ушел из семьи практически сразу же после рождения сына. Слыша колокольный звон, поэт признается, что «непонятной томим тоскою», которая требует выхода в виде слез и покаяния, отречения «от дела злого».
середа, 15 лютого 2012 р.
Справжнє кохання, яке воно?
На мою думку, це питання дуже складне та глибоке, і не кожна людина зможе відповісти на нього правильно.
Люди усіх років кохають когось,
будь-то маленька дитина чи дорослі люди,всі когось кохають. Я вважаю,що найщиріша любов це любов дитини до батьків,вона дуже щира та безкорисна. У наш час знайти справжнє кохання дуже важко,але немає нічого неможливого.
Взагалі кохання — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Людині,яка кохає по справжньому, байдуже відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна порівняти таке почуття із щастям. Навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно. Тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність.
Я вважаю, що кохання не обирають. Воно сліпе. Якщо кохаєш, то тобі байдуже, які в людини недоліки, ти здатен на все заради цієї людини. Кохання - це одержимість. Якщо ця одержимість не проходить з роками, то це справжнє кохання. Для кохання немає значення, взаємне воно чи ні. Любиш людину або ні. Третього не дано. Все, що третє, - це емоції. Це симпатія, пристрасть і не більше.
На мою думку, справжнє кохання має бути дуже щирим,добрим та сповненим необдуманих вчинків. Мають бути якісь приємні несподіванки. Кохання стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть існує,оскільки й зараз люди продовжують здійснювати героїчні та безглузді вчинки. Це й робить їх людьми. Так що кохайте щиро і безкорисно.
