Дружба-це святе. Навіть якщо товаришам доводиться розлучатися, вони все одно назавжди залишаються у нас в серцях, і ми про них ніколи не забуваємо.
У дитинстві, у нас завжди було багато друзів, і ми думали, що коли виростемо, всі ці люди так і залишаться нашими друзями, але з кожним роком ми дорослішаємо і розуміємо, що друзів залишається все менше і менше. Дитяча дружба найкраща і сама чесна, так як діти ще не знають, як можна нести відповідальність за дружбу з користю і вигодою для себе.
Багато хто вважає, що справжньої дружби не буває, і в будь-якому випадку, люди спочатку шукають корисність, і в якомусь сенсі користь від людей, з якими вони спілкуються. Але я вважаю, що дружба існує і є люди, які в першу чергу дбають про близьких йому людей і друзів. Коли у тебе є друг, він для тебе може бути цілим світом, і ти щиро радий, що зустрів таку людину. Навіть якщо у товариша є якісь недоліки , ти все одно любиш цю людину і ці недоліки перекриваєш його достоїнствами, адже для тебе набагато важливіше вишукувати в цій людині тільки хороші риси. Саме тому часто буває, що один із друзів просто прикидається справжнім другом, і намагається використовувати у своїх корисливих цілях людину з доброю і чуйною душею.
Справжній друг буде щиро радіти твоїм успіхам і досягненням, і ні в якому разі не бажати вам зла. Дружбу треба цінувати, адже в сучасному світі дуже рідко можна зустріти справжніх, щирих, вірних і доброзичливих друзів. Хороші друзі вірять один одному і можуть покластися один на одного. Людина, яка цінує дружбу і сам уміє бути хорошим товаришем, найчастіше і має вірних і надійних друзів.
Коли ми намагаємося допомогти комусь і знайти щастя, то це добро повертається нам, і ми знаходимо своє власне «пишність». Щоб мати хороших друзів, потрібно самому бути хорошим другом!
Герой рассказа — предводитель Лохмачев не уважает, не считается со своими друзьями. Они для него - игрушки. Но появляется настоящий истинный герой, который разоблачает вруна-Лохмачева. Он, говоря только правду, мгновенно завоевывает доверие и любовь коллектива. <span>Мне кажется, что автор здесь хотел показать нам, что надо оставаться самими собой, не придумывать лишнего, для того, чтобы остальным показаться лучше. Обман все равно рано или поздно откроется и тогда ты окажешься в худшем положении</span>
Нет. Все гордые и принципиальные давным давно умерли от голода не оставив потомства. В популяции остались лишь приспособленцы, конформисты и хамелеоны.
1. 'Коты-Воители' Эрин Хантер - очень много частей 2. 'Мустанг-иноходец' Эрнест Сетон-Томпсон 3. 'О всех созданиях - прекрасных и разумных' - Джеймс Хэрриот 4. 'Собака, которая не хотела быть просто собакой' - Фарли Моуэт 5. 'Марли и я' - Джон Гроган