На шляху до волі ( 1831-22 квітня 1838р,)
1831 р. з Вільно (сучасна Литва) до Санкт-Петербурга (тодішня столиця Російської імперії) приїхав сімнадцятирічний Тарас Шевченко. Уже тоді він вирізнявся з-посеред інших кріпаків. Володів польською, бо деякий час жив у Варшаві з паном П. Енгельгардтом, добре знався на тогочасній європейській культурі. Був непоганим живописцем, адже, за деякими джерелами, навчався у Вільно у відомого професора Йонаса Рустем аса.
У Петербурзі Енгельгардт віддав юнака в науку до художника Ширяева. У ті часи мати власного художника кріпосникам було престижно й вигідно, бо їм діставалась винагорода за роботу кріпака.
Ночами, після роботи, Тарас часто потайки ходив до Літнього саду змальовувати виставлені там античні скульптури. У Санкт-Петербурзі юнак познайомився зі студентом Академії мистецтв Іваном Сошенком. Той відразу оцінив малярські, а згодом і поетичні здібності нового знайомого. О. Кониський так характеризував вплив цього митця на становлення особистості Тараса: «Знайомство із Сошенком перевело Шевченка через той Рубікон, який розділяв людей і кріпосних, темряву і світло, волю і неволю... Він дав поштовх дуже стисненій пружині потенційних можливостей, яка зробила художника і поета Тараса Шевченка світочем нашого народу». Між друзями часто заходила розмова про волю. Т. Шевченко прагнув вирватись із кріпацтва за будь-яку ціну. Але І. Сошенко міг тільки поспівчувати приятелю. Сам бідний художник, він не міг допомогти другові матеріально. Однак І. Сошенко ввів Т. Шевченка в коло впливових українців північної Пальміри1. Він познайомив Тараса зі студентом Аполлоном Мокрицьким, той з відомим у Санкт-Петербурзі російським і українським письменником Євгеном Гребінкою. Саме Є. Гребінка сприяв знайомству Т. Шевченка з конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв Василем Григоровичем й академіком Олексієм Венеці-ановим. Знані митці високо цінували художнє обдарування Т. Шевченка й почали думати, як звільнити його з кріпацтва. Але Енгельгардта не переконали навіть клопотання за Т. Шевченка таких впливових діячів, як Василь Жуковський2, Олексій Венеціанов2 і Карл Брюллов4<span>. Лише під час візиту графа М. Вієльгорського Енгельгардт назвав ціну за свого кріпака— 2 500 рублів. Щоб зібрати такі кошти, К. Брюллов написав портрет відомого поета В. Жуковського. 22 квітня 1838 р. було організовано лотерею й зібрано необхідну суму.</span>
1. Олено, ти сьогодні зможеш допомогти мені з домашнім завданням?
2. Мамо, допоможи мені приготувати вечерю.
3. Михайле, як ти себе почуваєш?
4. Оксано, ми можемо завтра зустрітися?
5. Дмитрику, ти вивчив уроки?
6. Тату, давай разом складемо конструктора.
7. Олександре, хіба ви не знаєте правил безпеки у хімічному кабінеті?
8. Друже, зачекай мене, я вже виходжу.
9. Сестричко, давай я тобі допоможу прибрати.
10. Тетянко, давай сходимо сьогодні в кафе, ти не проти?
Кожен день,
А може кожен час,
Так багато слухаю пісень
Я, і згадую кришталики її прикрас
Весна- чудова пора року. Саме тоді розпускаються перші квіти.
Моя мама дуже любить квіти тому я вирішила зробити їй сюрприз і подарувати їй красивий букет весняних квітів. Разом з моїм(моєю) татом(братом, сестрою,подругою,другом) ми вирушили в ліс по запашні квіти. тільки підійшовши до лісу ми натрапили на чудову галявину з медунками. Ох, їхніми кольорами можна було милуватись вічно. Ніби різнокольоровою ковдрою була вкрита та галявина. ми не гаяли часу і почали зривати ці чудові квіти і складати їх у букет. А їх запах! Які ж вони запашні! Готовий букет я перев'язала стрічкою і зав'язала гарний бантик. "Мамо, цей букет для тебе, я тебе люблю!"- з такими словами я зустріла маму.
Після такого подарунку моя мама зацвіла як той букет.
Слепой дождь-когда нет туч,молний и гроз и может идти весь день.
Грибной дождь-обычно идёт в августе,и после него вырастают грибы.
Каштановый дождь-после него вырастают каштаны,и капли воды очень большие.