Африка і Австралія мають спільне походження. Обидва материка, разом з Антарктидою і Південною Америкою, є дітьми матері-Гондвани, що розірвалася на частини 150 мільйонів років тому. Сьогодні Африку і Австралію розділив Індійський океан. Існує і ряд відмінностей в географічному положенні, характері рельєфу, кліматі, природних зонах, країнах і населення, що проживає на континенті.
Їхня різниця в тому,що Африка і Австралія, незважаючи на те що обидва материка відносяться до материків так званої Південної групи, мають різне географічне положення. Африка розташована в усіх чотирьох півкулях земної сфери, при цьому екватор ділить її практично навпіл. Західну частину Африки перетинає нульовий меридіан, а у південній та північній частині материка проходять лінії Південного і Північного тропіка. Австралія ж повністю розташована в Південній півкулі, при цьому у верхній третині її перетинає лінія Південного тропіка.
Обидва материка в різний час стали відомі європейцям. Північна частина Африки була нанесена ще на найпершу у світі карту, «видану» Ератосфеном в III столітті до нашої ери. Називалася вона тоді Лівією. Австралію відкривали з XVII століття. Спочатку на материк в 1606 році наткнувся Віллем Янзон, потім Абель Тасман в 1644-м довів, що це самостійний континент. А вже потім в 1770 році Джеймс Кук вдруге і остаточно відкрив Австралію для європейців.
У тектонічній основі Африки лежить уламок давньої Гондвани – Африканська плита. У рельєфі вона проявляється у вигляді височин і плоскогір’їв з мінімальною кількістю низовин. На півночі і півдні знаходяться складчастості, які проявилися у вигляді Атлаських і Капських гір. Крім того, на південному сході материка існують епіплатформенні Драконові гори.
У тектонічній основі Австралії лежить уламок Гондвани – Індо-Австралійська плита, яка в рельєфі проявилася у вигляді чергування височин і низовин. На сході континенту розташована складчастість, в рельєфі що виявляється Великим вододільним хребтом. Через особливості будови земної кори цього материка на ньому відсутні діючі вулкани.
Кліматичні пояси Африки розташовані симетрично по відношенню до екватора і чергуються від екваторіального до субтропічного кліматичного поясу в обох півкулях. Найбільші території займають субекваторіальний і тропічний кліматичний пояс, в зону впливу якого потрапляє відома Сахара.
Первая кругосветка Магеланна, важнейшая экспедиция вошедшая в историю. Во время экспедиции возникло много сложностей, но не смотря на это все, корабли достигли своей цели.
Ну конечно же в первую очередь это спутники в космосе, или же пока их не было телескопы.
ЯПОНИЯ: ЭКОНОМИКА - ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИЕ СВЯЗИ
Японская экономика сильно зависит от внешней торговли. В 1996 страна потратила 38 трлн. иен (315 млрд. долл. ) на импорт и выручила 44,7 трлн. иен (372 млрд. долл. ) от экспорта. В 1995 доля Японии в мировом товарном экспорте составила 9%, а в импорте 6,7%, что обеспечило ей вторые места, соответственно после США и Германии. Почти все сырье и топливо, используемые в промышленности, приобретается за границей. В 1996 закупки железной, медной, цинковой, марганцевой руд и бокситов, древесины, хлопка, шерсти и угля составили 15% стоимости всего импорта. На нефть и продукцию машиностроения пришлось еще 10%, на продовольствие - 14,5%. Основные статьи вывоза - автомобили, железо и сталь, суда, электротовары и электронное оборудование (особенно телевизоры, проигрыватели, радиоприемники и магнитофоны) , машинное оборудование, фото- и кинокамеры.
Крупнейший торговый партнер Японии и по импорту, и по экспорту, - США, за которыми следуют Европейский Союз и Китай. В 1996 ЕС обогнал США по объему продаж в Японию автомобилей, химикатов и одежды, а КНР продолжала доминировать на японском рынке одежды. Другими важными поставщиками товаров в Японию являются Республика Корея, Тайвань, Индонезия, Саудовская Аравия, Австралия, Иран, Кувейт, Канада, Филиппины, ОАЭ и Россия.
Япония - крупнейший инвестор. К 1997 зарубежные вложения японских компаний оценивались примерно в 6,6 трлн. иен (500 млрд. долл.) . Примерно 1/4 капиталовложений приходилась на производство сырья, 1/3 - на обрабатывающие отрасли промышленности и более 1/3 - на обеспечение нужд внешней торговли Японии. Основная часть инвестиций была сделана в Северной и Южной Америке, Восточной и Юго-Восточной Азии.
<span>Заинтересованность Японии в инвестициях за рубежом совпала с готовностью иностранного капитала, в частности американского, действовать в Японии. К 1996 прямые иностранные инвестиции в Японии составляли 64 млрд. долл. </span>
