Доброго дня шановний Всеволод Нестайко. Мені дуже подобаються ваші твори ,а саме "Тореодори з Васюківкі".Я вважаю що цей твір показує нам як важливо фантазувати і мріяти.Мені дуже цікаво як до вас прийшла така думка написати цей дивовижний і захоплюючий твір ?
Ваш(а) великий (велика ) шанувальник(шанувальниця)...... Щиро вам дякую за те що ви пишете твори на яких виростають покоління.
Жанр "Планетник": повість- притча ; Б. Харчук визначив свій твір як повість - легенду
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?…
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
За степи та за могили,
Що на Україні.
«Хотіла бути учителькою. Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба — і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен». (Це цитата про Марту )
"Знаю, що унаслідила по батькові нервову систему і його недугу, але що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність...«( Це про Софію) про Ганну не знайшла
Краса
це наше обличяя яке світиться розумом і красою