МОЖНО ВОПРОС? ЧТО!!!!!!!!!!
Ответ:
значит как бы отреагировал на ситуацию со своей стороны
Объяснение:
если бы был на месте этого героя или если бы такое случилось с тобой
Однажды Осел увидел Соловья и сказал, что наслышан о его умении петь. Послушай-ка, дружище! Ты, сказывают, петь великий мастерище. Хотел бы очень я Сам посудить, твое услышав пенье, Велико ль подлинно твое уменье? Соловей сразу же стал демонстрировать Ослу свое искусство. Он и защелкал, и засвистал на тысячу ладов, тянул, переливался; то нежно ослабевал, то томной вдалеке свирелью отдавался, то мелкой дробью вдруг по роще рассыпался. Все вокруг замерло и внимало Соловью, «любимцу и певцу Авроры»: Затихли ветерки, замолкли птичек хоры, И прилегли стада. Чуть-чуть дыша, пастух им любовался И только иногда, Внимая Соловью, пастушке улыбался. Всем понравилось пение Соловья. Но когда он закончил свое пение, Осел уставился в землю лбом и сказал: Изрядно, — говорит, — сказать неложно, Тебя без скуки слушать можно; А жаль, что незнаком Ты с нашим петухом; Еще б ты боле навострился, Когда бы у него немножко поучился. Услышав такие отзывы, Соловей не выдержал, вспорхнул и полетел прочь, за тридевять полей. Басня традиционно заканчивается моралью: «Избави, бог, и нас от этаких судей».
Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу
українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і
<span> побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи </span>
ліри. Відомі фахівці М.Грицай і Г.Нудьга зауважували, що дума
генетично пов'язана з похоронним "голосінням" (піснями про смерть і
<span> похорон героїв, з історичними піснями та баладами). Ці твори </span>
відзначаються оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним
звучанням. Епічність дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай,
широкі, масштабні, відображають рух народних маc.
<span> Назва „дума" виникла ще за праслов'янських часів і означала „думка", </span>
„мислення". Провідна риса українського історичного епосу - це
патріотизм, дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у
воєнному опорі поневолювачам.
<span> Пізніше словом „дума" почали називати велику за розміром епічну пісню </span>
героїчного змісту. В сучасному значенні термін утвердився завдяки
старанням відомого етнографа М.Максимовича на початку ХІХ ст.
Досліджували цей жанр М.Цертелєв, І.Срезневський, М.Костомаров ,
І.Франко, М.Сумцов, К.Грушевський, М.Лисенко, М.Рильський, C.Грица,
Г.Нудьга та ін. Фундаментальні дослідження дум ивконав
<span> фольклорист-музикознавець Ф.Колесса. Ґрунтовне видання дум у ХХ ст. </span>
здійснила К.Грушевська (на жаль, у 20-х р. ХХ ст. фольклористка була
репресована, а збірка дум, підготовлена нею, вилучена з бібліотек).
<span> Українські думи перекладені англійською, французькою, німецькою, </span>
чеською, польською, румунською та іншими мовами.
Науковці підкреслюють, що думи, виникнувши в конкретних умовах свого
часу, відповідали реальним запитам доби та характеру розвитку цілого
фольклорного процесу. Більшість збирачів дум (від М.Цертелєва до
П.Куліша) намагались забезпечити "історичну точність" текстів.
Застосовуваний підхід (виправляти і редагувати думи, „пригладжувати"
<span> грубуватість лексики) призвів до деформації і часткового знищення </span>
текстів, записаних у першій половині ХІХ ст.
Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків
персонажів. Віршована форма дум відрізняється від віршованого ладу
<span> інших фольклорних жанрів. На відміну від звичайних пісень для думи </span>
характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.
Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується
місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет -
<span> розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, </span>
побажання слухачам. Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри
своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації
<span> - речитативом.</span>
<span>В финале сказки-были А. П. Платонов дают возможность читателю подняться до сокровенного понимания простого закона бытия. Безмолвный голос благоухания нового, живого и ещё более прекрасного цветка с последней страницы платоновской сказки-были зовёт нас к тому, чтобы наша душа трудилась и день и ночь. Сказка Платонова ”Неизвестный цветок” – это притча, сотканная из мелодий надежды, тоски, любви, веры в справедливость... Характер сказки поучительный. Мы вместе размышляем и над иносказательностью образа цветка, сопоставляя историю его жизни с жизнью человека.</span>
