Сьогодні у всіх нас є прекрасна можливість використовувати рідну
українську мову у всіх сферах життя. В нашій українській Конституції
закріплено, що державною мовою в Україні є українська, отже, вона
просувається і використовується у всіх життєвих сферах в Україні. Цілком
зрозуміло, що їй надаються різні привілеї перед іншими мовами. Таким
чином, громадяни України заохочуються до того, щоб говорити українською
мовою. Та й звичайне ставлення до людей, які розмовляють чистою
українською мовою, зазвичай хороше. Їх сприймають як людей вихованих і
інтелігентних.
Але
чи дійсно все настільки добре з українською мовою в даний час? Чи
справді ми з вами можемо з упевненістю констатувати, що в української
мови, як мінімум, надійне і перспективне майбутнє? Насправді, зробити
такий висновок зовсім не настільки просто, як того хотілося б. Вся
справа в тому, що в побуті українською мовою в нашій країні говорять
набагато менше, ніж російською мовою. Навряд чи варто роздумувати над
причинами цього, вони більшою мірою зрозумілі. Скоріше, важливо
проаналізувати, наскільки це може позначитися на майбутньому української
мови та всієї України в цілому.
Як відомо, мова народу живе до тих пір, поки вона використовується.
Але чи буде використовуватися українська мова так само, як вона
використовується зараз? Або вона буде поступово видавленою російською
мовою? Або, навпаки, візьме гору над нею, набереться сил і стане
найбільш використовуваним мовою на території України? Хотілося б вірити в
останній варіант, але все це багато в чому залежить від того, як буде
розвиватися ситуація в країні. Якщо Україна продовжить залишатися
повністю незалежною і суверенною, українська мова буде тільки
посилюватися, процвітати і ставати все більш і більш використовуваною.
Якщо ж все піде навпаки, то і майбутнє української мови буде не
настільки світлим і добрим.
Втім,
не варто з недооцінкою ставитися і до ролі звичайних людей. Хто, якщо
не ми самі, буде здатний зберегти, посилити і зробити національну мову
більш використовуваною? Все в наших руках. Якщо ми будемо
використовувати українську мову не тільки в ділових питаннях, але і в
побуті, цілком ймовірно, що роль української мови лише зросте. Природнім
є те що, ми повинні виховувати своїх дітей українською і прищеплювати
їм любов до національної мови.
<span>Хотілося б відзначити, що майбутнє української мови, себто, чи буде
вона розвиватися або зникне зовсім, залежить як від об’єктивних,
політичних чинників, так і від того, чи будемо використовувати і
розвивати її ми, громадяни України. У будь-якому разі, хотілося б вірити
у світле майбутнє нашої рідної мови.</span>
<span>
<span>Картина «Гість із Запорожжя» (1901, вариант – 1916, Национальный
художественный музей Украины) является центральной в творчестве художника. На
полотне предстает пасечник, бывший запорожец, который летним днем в саду, в
тени деревьев, угощает гостя – казака-запорожца. Перед ними на земле расстелена
скатерть с угощением. Жена хозяина привела девочку и мальчика, видимо внуков,
чтобы показать гостю. Мальчик в белой сорочке и шароварах смутился перед
незнакомцем: бывалый вояка внимательно смотрит на него. Наверное, и хозяин и
гость задумались в эту минуту о том, что паренек вскоре станет казаком, а
значит, защитником Отчизны. <span>
Натурой
для картины послужил курень в усадьбе сестер художника, в селе Казачьем. Для
облика гостя ему позировал местный крестьянин Степан Кругляк, образ же
старика-пасечника был собирательным.
Картина
получила одобрение Совета Академии художеств и критики. В 1905 году она
экспонировалась на Первой всероссийской художественной выставке во Львове.
«Гість із Запорожжя» – одно из лучших произведений украинской исторической
живописи на казацкую тему. Это самая удачная работа Ф. С. Красицкого, его
единственная завершенная тематическая композиция.
Художник
отдавал предпочтение жанровым зарисовкам с простым сюжетом – «Якби ви не пан»
(1899), «Біля колодязя» (1900), «На свято» (1902), писал пейзажи родного края –
«Село Кирилівка» (1901), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898). Но основное место
в его дореволюционном творчестве занимают портреты. В 1903 году Фотий
Степанович поселяется в Киеве и создает портреты выдающихся деятелей Украины –
М. Старицкого (1893), Леси Украинки (1904), Ивана Франка (1907, 1914) и др. В них
он проявляет себя как художник-реалист с импрессионистическим уклоном.
Красицкий
создает свою Шевченкиану. Впервые он обращается к образу поэта в 1895 году,
продоолжает его в портретах 1899-го, 1906-го, в 30-е годы делает эскизы картины
«Шевченко в мастерской» , а в 1940-м работает над картиной «Смерть Шевченко»
(обе остались незавершенными) . В годы советской власти художник преподает в
Киевском художественном институте, продолжает писать портреты, пейзажи,
композиции, но ему не удается достичь уровня картины «Гость из Запорожья» и
создать что-нибудь значительное, соответствующее его таланту. И в этом драма
его творческой судьбы, начавшейся так удачно.
Картину
Красицкого «Гость из Запорожья» купил Совет Императорской Академии Художеств в
Петербурге за 600 рублей, что было большой честью для ее выпускника. Он
получает «диплом с правом на чин Х класса при поступлении на государственную службу и с правом
преподавания рисования в учебных заведениях».:)</span></span>
</span>
1. У травні було тепло.2. Сестро, ти втомилась - відпочинь. 3. Зараз дванадцята година і десять хвилин. 4. Вибачте за те що ми запізнилися, тролейбуси не їхали. 5. Які заходи ви плануєте організувати до дня міста? 6. Учора о другій годині він подзвонив. 7. Я завжди хвилююся на іспитам. 8. Він є для нас зразком. 9. Ти вже написав автобіографію? 10. У нас запланований переоблік. 11. Не заважає мені слухати лекцію! 12. Ти не маєш жодного уявлення про цей роман. 13. Напиши мені свою адресу, щоб я міг написати листа. 14. Сьогодні мінус сім градусів. 15. На якій дистанції він став чемпіоном по бігу? 16. Чи брав ти участь у змаганнях? 17. Ми маємо незлічені випадки аморальності. 18. Коли ти вже будеш поводитись себе пристойно? 19. Це правило є лише на папері. 20. Це в зайвий раз доводить його любов до тварин - брату наших менших.