Я коли- небудь обов"язково побуваю у Єгипті. ( я-однією лінією, побуваю - двома)
Вони стояли віч-на віч , не говорячи жодного слова . ( вони- однією, стояли -двома)
Хтозна-як вирішують питання в цих організаціях. ( підмета нема, вирішують- двома)
Він по-батьківськи ніжно пригорнув до себе дитину. ( він- однією, пригорнув- двома)
Кодна людина по-своєму бореться з поганим настроєм..( людина- однією, бореться- двома)
Землю треба використовувати по-господарському. ( підмета- нема, використовувати- двома)
Коли-небудь сльози ображених повернуться до винуватого. ( сльози- однією, повернуться- двома)
Не треба йти далеко-далеко за щастям, бо воне знаходиться поруч. ( 1. не треба йти- двома; 2.воне- однією, знаходиться- двома)
Кохання будь-де тебе знайде. ( кохання- однією, знайде-двома)
Воїни пліч-о- пліч стояли на захисті Батьківщини. (воїни-однією, стояли- двома).
підмет підкреслюється однією лінією____________, присудок - двома лініями =
<span>Мій дідусь жив в повоєнний час.
Наш народ проявляє єдність багато років.
Тарас став чесно відстоювати своє право на життя.
Сьогодні на уроці я дізнався, що означає слово "браксфіль"<span>.</span></span>
<span>болото имеет болотные полезные растение озеро меньше грязи море имеет меньше ила а речка не имеет кораллов.</span>
Я усмiхаюся найчастiше до мами, тата,бабусi,дiдуся. до однолiткiв i до вчителiв
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилася і провела своє дитинство. І як далеко не закидала нас доля, але кожного манить до себе рідний дім, рідна вулиця. Після довгої розлуки все здається миліше і дорожче нашому серцю. Так буває і зі мною, коли повертаюся додому після літніх канікул, коли знову крокую Дичківською вулиці, на якій живу разом з батьками.
Вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. Тут розташоване невелике підприємство, де можна купити або полагодити автомобіль. Перетинає вулицю річка Гнізна зі своїми притоками. В кінці вулиці - пасовище і млин. Паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею видніється ліс.
Якщо стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі будиночки під червоною черепицею потопають в буйній зелені садів.
Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Люблю її затишні садиби, привітні віконця будинків, високі дерева, квітники і доріжки у дворі.
Але вулиця без людей, як ліс без птахів. На моїй вулиці всі люди привітні та ласкаві. Хоча я і не знаю їх всіх по іменах, і в селі прийнято з усіма вітатися.
<span>Найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля будинків, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять пошуміти. Тільки тоді відчуваєш, що навколо тебе - усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.</span>