Весни( множина)
Верби(множина)
Нізащо в світі я не покину рідну Батьківщину!
Раптом нізвідки вийшов гурт молодих людей.
Допомоги чекати нізвідкіля , хутчіш тікаймо!
Такий добрий господар,що все зводить нінащо.
Я ніскільки думати про це навіть не хочу.
Марина нітрохи не шкодує про скоєне.
Сьогодні у Дмитра ніяк не вийде прийти.
Ответ:
ответ тут
Объяснение:
Орфоепія (від грец. Ὀρθός «правильний» і ἔπος «мова») - сукупність правил усного мовлення, закріплених в літературній мові. Різні автори трактують поняття орфоепії злегка по-різному, «широкий» підхід включає норми вимови і наголоси, «вузький» підхід виключає наголос з правил орфоепії [1].
Орфоепічні норми дуже важливі в мовної діяльності, оскільки неправильна вимова або наголос відволікають увагу від змісту висловлення, ускладнюють розуміння, а часто просто виробляють неприємне враження на слухача.
<span>Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку — теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. УЯ підійшов до яблуні, де був прикріплений ще один новий пташиний будиночок. Виявилося, що і він став заселений. От чудеса! Я поспішив з радісною звісткою додому. А в обід ми накрили просто в саду стіл і влаштували маленьке сімейне свято на честь прильоту шпаків.
<span> нашому саду вже давно оселилися шпаки. Шпаківні для цих співучих перелітних птахів робив мій дід, коли сам був не набагато старший мене. Вони потемніли від дощів і часу й постаріли. От і вирішили ми з батьком зробити нові шпаківні. Кілька днів стругали, пиляли, збивали дощечки. Вийшли ладні житла для шпаків. Квапилися закріпити їх на дереві до прильоту птахів. Старі шпаківні зняли й поклали в сараї. Йшли дні, у сусідських шпаківнях уже щосили господарювали пернаті, а наші пустували. "Напевно, ми щось не так зробили", — міркували ми з батьком. Я часто виходив у сад і з надією дивився на шпаківню. Одного разу якийсь шпак присів неподалік від будиночка на гілці. Здається, до нього от-от прилетить подруга, і вони займуть житло, що пустує. Однак шпак посидів і полетів хтозна-куди. "А що коли ми повернемо на місце старі шпаківні?" — звернувся я до тата. Він погодився зі мною. І незабаром у цих шпаківнях закипіло життя: там щосили господарювали шпаки. Нові будиночки теж залитися. Ми вже не чекали, що в них хтось оселиться. Одного разу я випадково кинув погляд на нову шпаківню і зупинився як укопаний: відтіля доносилися голоси шпаків! Вони то вилітали зі свого житла, то поверталися. </span>
</span>
Сьогодні учень не прийшов до школи.Всі думали де він.
І ось вчителю подзвонила мати учня і сказала що він захворів.Його друзі почули це й домовилися провідати його.Після уроків діти пішли провідати друга.Вони прийшли і почали питати ,,Що сталось?" А друг відповід,,Та нічого ". Всі друзі пішли додому . І через тиждень він прийшов і всі почали радіти.