Щовечора, коли сонце повільно і величаво ховалося за високі гори на спочинок , в ліс непомітно і тихо приходила темна ніч. Тоді світлячок ледь чутно і поспішно вибирався на високий пеньок край лісової стежини. Він жваво, але обережно підіймав ліхтарик. Ліхтарик був зовсім крихітний. Та його жовтогарячі промінці всю ніч постійно і впевнено освітлювали стежину. По ній крадькома і безшумно ходили мешканці лісу, аж поки червоне сонце знову не з'являлось з-за шпилів далеких гір
Н.в.- Михайло Грушевський, Степан Руданський;
Р.в.- Михайла Грушевського, Степана Руданського;
Д.в.- Михайлу Грушевському, Степану Руданському;
Зн.в.- Михайла Грушевського, Степана Руданського;
Ор.в.- Михайлом Грушевським, Степаном Руданським;
М.в.- на Михайлі Грушевському, на Степані Руданському.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
<span>У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
</span>
За вікном летів лапатий сніг.( розповідне, просте, двоскладне, поширене, повне, не ускладнене, неокличне.)
1) Прийшов Грудень (Називний відмінок) із своїми дочками Метелицею, Хурделицею, Завією (Орудний відмінок)
2) Під кручею (Орудний відмінок) намело величезні снігові намети (Знахідний відмінок).
3) Дзвінка синичка (Називний відмінок) пробуджує піснею (Орудний відмінок) весну (Родовий відмінок).
