- Михайло, не вже це ти?
- Володька!
- Привіт, друже!
- Розповідай, є дружина? А дітки?
- Так, є дружина Марія, і двоє діточок - Ігор та Максим.
- А у мене ще нікого нема.
- Не хвилюйся, все ще буде.
- Я теж так вважаю.
- Пішли до мене, у гості!
- Та ні, мій літак вже буде летіти.
- Ну, гаразд. Удачи тобі, друже!
- Дякую!
- До зустрічі!
- До зустрічі!
Надеюсь, что помог Вам
Ответ:Ранній осінній ранок. Замріяна природа дрімає…
Приємно вдихнути свіжість холодного повітря. По берегах річки здійнялися густі ранкові тумани. І якось боязко вдивлятися в цю густу туманну вогкість. Всі предмети набувають обрисів чогось таємничого й невідомого.
Ось схилилося щось над річкою, над масивним берегом химерне зображення жінки з коромислом… Може, я потрапив у казку? І тут на мить туман трохи розсіюється, і я бачу перед собою плакучу вербу, що схилила свої кучеряві гілки до води. Вода темна й холодна. Здається, вона таїть в собі багато цікавого, незвіданого… Рибалки люблять ось так у тиші закинути самотню вудку. І нехай осіннє клювання не завжди найвдаліше, але саме стикання з природою — це вже диво.
День обіцяє бути похмурим… Аж раптом серед густих хмар пробивається сонечко. Туман повільно зникає. Злегка дме прохолодний вітерець, нагадуючи, що надворі — осінь.
Несподівано звідкись припливає самотня хмаринка-мандрівниця і сипле холодним сумовитим дощем. Сонечко, не бажаючи поступатися своїми правами, знову визирає з-за хмар. Дощик посріблив пожухлу траву, і вона щасливо посміхнулася назустріч новому дню. Їй невтямки, що зовсім скоро на цілих три-чотири місяці доведеться заснути та прокинутися оновленою тільки навесні. Дме холодний вітерець, але ще не такий нещадний, як пізньої осені, напередодні настання зимових холодів.
Хлопець, який щойно повернувся, радісно обійняв матір, батько поглянув на сина і сказав, що дуже скучив, але він ні кроку не зробив назустріч синові.
Н.в. сімтдесят п"ять
Р.в. сімтлесяти п"яти
Д.в. сімтлесяти п"яти
З.в. сімтдесят п"ять
О. в. сімтдесятьма п"ятьма
М.в. на сімтдесяти п"яти