«Горе от ума» Цитаты Чацкого<span>Карету мне, карету!А судьи кто?Блажен, кто верует, тепло ему на свете!Когда ж постранствуешь, воротишься домой, и дым Отечества нам сладок и приятен!Служить бы рад, прислуживаться тошно.Свежо предание, а верится с трудом.Хлопочут набирать учителей полки, числом поболее, ценою подешевле?Кто служит делу, а не лицам...О! если б кто в людей проник: что хуже в них? душа или язык?Кому нужда: тем спесь, лежи они в пыли, а тем, кто выше, лесть, как кружево, плели.Поверили глупцы, другим передают, старухи вмиг тревогу бьют - и вот общественное мненье!Дома новы, но предрассудки стары, порадуйтесь, не истребят ни годы их, ни моды, ни пожары.Чины людьми даются, а люди могут обмануться.А чем не муж? Ума в нем только мало; но чтоб иметь детей, кому ума недоставало?Уж коли горе пить, так лучше сразу, чем медлить, - а беды медленьем не избыть.Когда в делах - я от веселий прячусь, когда дурачиться - дурачусь, а смешивать два эти ремесла есть тьма искусников, я не из их числа.Хотел объехать целый свет, и не объехал сотой доли.А впрочем, он дойдет до степеней известных, ведь нынче любят бессловесных.Чуть свет — уж на ногах! И я у ваших ног.Послушай! Ври, да знай же меру.И в многолюдстве я потерян, сам не свой.Хорош! Пустейший человек, из самых бестолковых.Молчалины блаженствуют на свете!Мне в петлю лезть, а ей смешно.Судьба любви — играть ей в жмурки.Я езжу к женщинам, да только не за этим. «Горе от ума» Цитаты ФамусоваКто беден, тот тебе не пара.Не надобно иного образца, когда в глазах пример отца.Подписано, так с плеч долой.Ужасный век! Не знаешь, что начать! Все умудрились не по летам.Читай не так, как пономарь, а с чувством, с толком, с расстановкой.Вам, людям молодым, другого нету дела, как замечать девичьи красоты.Спросили бы, как делали отцы? Учились бы на старших глядя.Не служит, то есть в том он пользы не находит, но захоти - так был бы деловой.Чтоб наших дочерей всему учить, всему - и танцам! и пенью! и нежностям! и вздохам! Как будто в жены их готовим скоморохам.Ученье - вот чума, ученость - вот причина, что нынче пуще, чем когда, безумных развелось людей, и дел, и мнений.Не весел я!.. В мои лета не можно же пускаться мне вприсядку!Вот, например, у нас уж исстари ведется, что по отцу и сыну честь.Тогда не то, что ныне.Бывают странны сны, а наяву страннее.Ба! знакомые все лица!Хоть душу отпусти на покаянье!Что говорит! и говорит, как пишет!<span>И знать вас не хочу, разврата не терплю.</span></span>
Объяснение:
Том Сойєр – підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, енергійний, дотепний, підприємливий хлопчик дванадцятирічного віку, сирота якого виховує тітка Поллі. Тітка Поллі – загалом то, добра, але при цьому строга і манірна жінка, яка вважає, що її християнський обов’язок – карати дитину для його ж блага: «… Бо сказано в Писанні, що хто жаліє різок – той псує дитину». Крім Тома, тітка Поллі виховує зведеного брата Тома Сідда, паїньку і ябедника, і кузину Тома Мері, добру і терплячу дівчину. Том і Сідд відчувають взаємну неприязнь через відмінності в характерах і поглядах на життя та його правила, внаслідок яких Сідд любить накапати тітці на Тома. У романі описуються різноманітні пригоди Тома і його друзів протягом декількох місяців. У ході цих пригод він встигає стати свідком вбивства і викрити вбивцю, побратисяз дівчинкою-однокласницею, втекти з дому і пожити на безлюдному острові, бути присутнім на власному похороні, заблукати в печері і благополучно вибратися з неї, а також знайти дорогоцінний скарб. Том уособлює собою безпечність і чудовий світ дитинства середини XIX століття. Його кращі друзі – Джо Гарпер і Гекльберрі Фінн. Колись був закоханий в Еммі Лоренс, але пізніше її місце в серці Тома зайняла Ребекка Тетчер (Беккі).
Характер Тома як не можна краще розкритий в першому розділі, в якому Том, в покарання за те, що напередодні замість відвідування школи ходив купатися в річці, засуджений тіткою Поллі на побілку довгого забору в суботу – у вихідний день, у який у решти хлопчиків намічені веселі ігри . З сумом подумавши про те, як інші хлопці будуть знущатися над тим, що він змушений працювати, Том став винаходити план того, як позбавитися від обов’язку хоч ненадовго. Він розрахував, що за «скарби» з надр його кишені, начебто дохлого пацюки на мотузочці (щоб зручно було його крутити) або нічого не відкриваючого ключа він може купити лише дещицю свободи. Сумно розмірковуючи, Том помітив, що наближається Бен, задирання якого Том ніяк не бажав терпіти. Єдиний спосіб для Тома зберегти свою честь був прикинутися, що він працює за власним бажанням. Коли Бен спробував дражнити Тома, той найвищою мірою здивовано поцікавився, що саме Бен вважає роботою і заявив, що мало не прохав тітку довірити
йому таке відповідальне завдання. Хитрість привела до того, що Бен, а за ним і інші хлопчаки, стали просити про можливість побілити, і Том з подивом вивів якусь формулу з області людської психіки: якщо справа, яке б важка, не оплачується, то вона цікава, тому що вона – хобі. Варто ж запропонувати за цю справу плату – як воно стає роботою і втрачає свою принадність.
<span>Без книг можно обходиться,но это без смысла.Нет веры в сказку,мир скучный и унылый,все зависят от интернета,но в чем толк?Мы умнее не становимся!Открывая книгу мы попадаем в мир,в котором можно все!Мы сможем гулять по луне,играть с неживыми предметами или летать.Книга учит нас добру и преданности,заботе и доброте,жизни и сказке!Без книг мы не можем обойтись!</span>