Вила тваринка, вила, бо наступила на вила. Особовий склад гарнізону зайшов у склад, щоб завантажити боєприпаси. Лютий, лютий розлютився, в чистім полі закрутився.
Це ???
<span>амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев, і ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув біля пишної калини. А ясні, тихі зорі світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює свою чарівну казку.
</span>
Дж е р е л о 6 зв 3 скл 7 букв -0 -0-0
Рідненька- суфіксальний спосіб творення
Сивий ліс потонув у срібному океані снігу. Крижаний вітер сердиться і намітає все нові кучугури. Сіється колючий сніг. Звеселяють зимовий ліс лише зграйки снігурів. Ллється їх радісний дзенькіт. Хоч вони розраджують це суворе зимове царство.
