Схарактеризувати мишку та господаря з твору Б. Лепкого пропоную так:
Мишка⇒
добра героїня, яка втілює в собі позитивні риси. В неї викликає
неподобство жадібність та постійне прагнення наживи свого господаря.
Вона співчуває людям, які живуть у нещасті. Тобто мишка є великодушною,
щирою, щедрою та чуйною. Вона прагне справедливості, тому планує помсту скнарі та втілює її в життя.
Господар⇒
У розпал жорстокості господар не відчуває жалю до інших людей. Війна
для нього - це шлях збагачення. У той час, як інші люди страждають від
голоду, болю та злиднів, він проходить повз чужого горя. Він має гроші
та змогу допомогти іншим. Проте, він - жадібна людина, яка ні в якому разі
не здатна допомогти іншій. За це він був покараний мишкою, яка погризла
всі його папірці.
Діалог бляшанки і шакала
Урок-диспут
– Шкода мені рибалки й говорющої риби. На мою думку, тут провина рибалки, може, навіть більша, ніж його жінки.
– Ти так гадаєш? – позіхнув шакал, якому не хотілося розмовляти.
– Але найбільше мені шкода навіть не рибалки й не риби, а заклопотаної жінки, що не почула риб'ячого голосу.
– Я не погоджуюся з тобою. Рибалка просто сплохував, бо з тим, що носиш у душі, не вільно ні з ким ділитися, окрім хіба найближчого приятеля. А жінка не була чоловікові приятелем уже хоча б тому, що він ніколи не гуторив із нею так, як із рибою. Зрештою, не виключене, що жінка його просто ніколи й не слухала.
– Не доцільно шукати скарбу там, де ти його не закопав, – вела своєї бляшанка. – Саме тому з усіх потерпілих мені найбільше шкода жінки, яка не почула голосу говорющої риби. Риба загинула – це сумно. Однак кожен мусить раніше чи пізніше вмирати. І, як на мене, горе рибалки з приводу загибелі приятеля навіть сумніше, ніж сама смерть риби. Та вмирати, за все життя не почувши голосу риби, – це справді найгірше, що може трапитися людині.
– Може, в наступному втіленні жінка цей голос почує, – нехотя докинув шакал.
– Сумно, що вона не почула цього голосу в цьому житті, – не поступалася консервна бляшанка. – А сум, як відомо, має довгі ноги...
На мою думку, говорюща риба- це як біла ворона. Вона просто не така як всі. Дуже часто суспільство не приймає таких, які відрізняються від інших. По суті говорюща риба нічого ж поганого не робила, їй просто хотілося спілкуватися з іншими рибами, їй було все цікаво, але, якщо ти народився німою рибою, то і нема чого базікати. Тому і вигнали її свої ж. Інші риби тільки жахалися її здібностей говорити, і ніхто не підтримав її. Дуже тяжко бути не таким в суспільстві, але це не значить, що таким, немає в ньому місця. Я думаю, що такі, як говорюща риба, повинні жити і те, що автор вирішив, шо буде краще аби риба померла, мені не сподобалося.
В образі Айвенго втілення мужності, благородства,лицарства.
Айвенго молодий лицар,він бере участь у всіх турнірах,відстоюючи честь і справедливість, перемагає в смертельному бою.Вірно служить королю Річарду.Готовий допомогти людям у біді.
В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти.Автор створив портрет ідеального лицаря,врожаю якого поєднується з розумом і шляхетністю,а відвага-з умінням битися.Він доблесних,некористолюбний,вірний своїй коханій і своєму королю.
Роз - префікс
мов - корінь
ля - суфікс
ти - закінчення