<span>Давніх предків яуявляю міцними кремезними з орлиним поглядом .Ходили вони статечно , з гідністю тримаючи голову .Хода була не кваплива ,тиха,вони сторожно дослухалися до всіх звуків .Ворог міг бути де завгодно Наші пращури шанували свою родину .З великою повагою ставилися до природи ы мали своїх богів .Нам треба частіше згадувати своїх пращурів</span>
Ответ:
Автор – Галина Кирпа
Тема – Розповідь про ангела, який незримо супроводжує ліричну героїню
Основна думка – У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще.
Художні засоби – Анафора, зменшено-пестливі слова Янгол у вірші Галини Кирпи символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе в своєму серці часточку добра. Вірш змушує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан
Слушай напиши по рускии а то не решу
Толя вийшов "сухим" із цієї пригоди, Федько не видав його, взяв усю вину на себе. Тяжко захворівши, побитий розлютованим батьком, Федько через три дні помер. Не стало доброго, відважного, чесного хлопчика. <span>А Толя із цієї пригоди не зробив ніякого висновку, залишившись боягузливим, черствим і бездумним. Він навіть забрав Федькового чижика, безсовісно збрехавши його матері, що виграв пташку у Федька.</span>
Я вважаю, що головні герої повісті "Дорогою ціною" є зразковою парою, яка готова йти на величезні жертви, щоб отримати своє.
По-перше, довгий й тернистий шлях довелось пройти Соломії з Остапом в пошуках свободи. Вони вірили, прагнули боротися й впевнено йшли до своєї мети. Вони не зважали на перешкоди, і саме цим заслуговують на неабияку повагу.
По-друге, як би там не було, вони все одно залишались вірними одне одному, якось наївно, по-дитячому вірили в хороше майбутнє й нізащо не дозволяли собі сумніватися одне в одному. Навіть коли Остап помирав, навіть коли страшний голодний вовк як символ неминучої смерті опусив над ним свій погляд, хлопець ні на мить не сумнівався: Соломія прийде.
Отже, хоч повість і закінчилась трагічно, але Остап з Соломією залишили приємний осад на душі, змушуючи вірити у світлі почуття й силу людської віри.