Историческая тема — одна из важнейших тем лирики Лермонтова вообще — разрабатывается на протяжении всего творчества поэта. Лермонтова можно без преувеличения назвать поэтом прошлого и настоящего. В ранний период своего творчества Лермонтов обращается к истории с позиций поэта-романтика и ищет в прошлом романтических героев. В первую очередь это, конечно, Наполеон, властитель дум многих современников Лермонтова. К его образу, который “выше похвал, и славы, и людей”, поэт обращается в стихотворениях 1828 и 1830 годов. Из русской истории Лермонтов берет образ безжалостного волжского атамана (стихотворение 1831 года “Атаман”), который также наделен всеми чертами романтического героя: сильный человек, противопоставивший себя толпе, но несвободный от своих страстей.
Идея сильной, значительной личности получает свое развитие и в более позднем творчестве поэта, однако рассматривается она уже в несколько ином аспекте. Основная мысль исторических стихов Лермонтова зрелого периода с особенной четкостью выражена в стихотворении 1837 года “Бородино”:
Моїм улюбленим героєм у романі Айвенго повтає Уільфред Айвенго головний герой твору. Саме з початку твору я хотів почути про славного лицаря. І вже коли його згадали у Хрестовому поході мені стало зрозуміло що він сміливий лицар який пішов на такий крок. Саме у наступний момент можна прочитати що почався турнір. У жорстокій боротьбі виринає незнайомий дивовижний та чесний лицар позбавлений спадку. Ну а наступний момент виявляється це був Айвенго. Далі поранений лицар який від рани втрачає свідомість все одно підримує людей у нападі на Торкілстон. І в останній момент при битві за Ребеку авжеш Айвенго перемагає і тоді я впевнено отримав(ла) почуття гордості ща дивовижного лицаря. Сміливого героїчного відчайдушного доброго та сильного. Айвенго для мене став найкращим та най могутнішим героєм у творі...
Образ Захара Беркута, найстаршого та наймудрішого чоловіка у громаді, втілює в собі найкращі людські якості. Саме завдяки його розуму та життєвому досвіду тухольці перемагають численне монгольське військо. Адже ідея загатити потік, поваливши священний камінь, належить саме Захарові Беркуту. Це чесна людина, всім серцем віддана своєму народові. Він не може зрадити свій народ навіть тоді, коли Бурунда-бегадир загрожує вбити рідного сина Беркута — Максима. І хоч серце його крається від нестерпного болю за власну дитину, відповідь Захара бегадиру однозначна й непохитна: «Ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть. Тоді бодай ми сповнимо свій обов’язок. А тепер робити з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада. Яка користь верховинським і загірним громадам із мого сина? Тілько ж знайте, що лише по трупі останнього тухольця ви зможете вийти з сеї долини».
Жертва, яку приносить Захар Беркут в ім’я свого народу, його жорстока відповідь змушують здригнутися всю громаду. Дехто зі старців пропонує Беркутові прийняти пропозицію Бурунди-бегадира, але ватажок тухольської громади залишається непохитним у своєму рішенні: «…тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!»
Важка, довга битва закінчується перемогою тухольців над татаро-монгольським військом. Коли останній ворог був мертвий, коли не лишилося жодної живої душі у ворожому таборі, сили покинули Захара Беркута. Саме в цю хвилину з’являється його син, живий та неушкоджений. Але виснажлива душевна напруга під час битви й те величезне потрясіння, якого зазнав Захар Беркут від несподіваної появи Максима, якого він вважав мертвим, остаточно зламали літню людину. Ватажок тухольців помирає, але помирає щасливим, заспокоєним, з усмішкою на губах. Він виконав свій обов’язок, захистив рідний край, гідно переніс складне випробування, яке випало на його долю.
Така людина, як Захар Беркут, заслуговує на глибоку повагу й вічну пам’ять.
Схожі публікації
Моє відкриття Євгенія Замятіна — Замятін Євгеній
Морально — філософський зміст казки «Маленький принц» — Сент — Екзюпері Антуан
«Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний» — Некрасов Микола
Пейзаж у розкритті задуму автора (по творі Горького «Баба Изергиль») — Горький Максим
Повний зміст Дядюшка Эйнар Брэдбери Р — Часть 1
Провідна мораль байок Л. Глібова
Звідки біжить Мцыри й до чого він прагне? — Лермонтов Михайло
Короткий зміст «Золотого осла» — Антична література
Короткий зміст Простодушний Вольтер Ф. — М
Тема гріха, відплати й покаяння в п’єсі Островського «Гроза» — Островський Олександр
Тем,что их встречи,дают Мечтателю понять,что такое счастье
<span>Путешественник слушает рассуждения трактирного собеседника «по обеду» о поэзии Ломоносова, Сумарокова и Тредиаковского. Собеседник читает отрывки из оды «Вольность» Радищева, якобы написанной им, которую он везет в Петербург, чтобы опубликовать. Путешественнику стихотворение понравилось, но он не успел об этом сказать автору, т.к. тот спешно уехал.</span>