А НА ЯКІЙ ВУЛИЦІ ВИ ЖИВЕТЕ?
Может ошибаюсь ,ну это возможно так можно сказать:Лучше синица в руках, чем журавль в небе.
Весна прийшла і все кругом ожило. Сонячні промені пробиваються крізь хмари, проганяючи холод. Сніг сходить з пагорбів веселими струмочками. Звідусіль чується їх дзюрчання. Весна прийшла і принесла нове життя.
Героям Слава!
Моя Батьківщина це Україна . Якою вона б не була чи бідною , чи злою, я все ж таки буду її любити. У неї матінка природа, яка дарує їй незвичайну красу.
Зараз у моему рідному краї тяжкі часи , це змушує сумувати.На мою Батьківщину кожен день падає зброя , яка знищює красу. І всі жителі України хочуть миру і зупинити це якнайскоріше.
Громадянини України добровільно йдуть її захищати, а де які за листівкою. Я впевнений(чи впевнена) ,що все закінчиться завдяки їм. Щиро з усім сердцем вірю, що знайдуться небайдужі захисники ,які зроблять так щоб мир панував , завдяки цім героям. Тому Героям слава!
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
<span>Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім'ї.</span>