Виїхав козак на пагорб і зачарований зупинився.
Раніше я завжди пов"язувала пори року із подіями, котрі відбувалися у моєму житті. Ось наприклад, декілька років назад я обожнювала літо, бо в цей час народилася. Пізніше мені стала подобатися осінь, бо я завжди могла зробити восени чудові фото природи!=) Ще пізніше я стала любити зиму, бо саме взимку, перед Новим роком, я вперше закохалася... І чомусь я завжди недолюблювала весну... Мені здавалося, що то така порароку, коли розтає сніг, і всюди одна грязюка і вода... Чомусь раніше у мене були дуже несимпатичні асоціації із весною... Але... Пройшов час... Я подорослішала, і вже не так тішуся літом і своїм Днем Народження... Вже і осінь не тішить мене своїми жовтавими барвами, бо я знаю, що за усією цією золотою пишністю прийде холод... Пройшов ще якийсь час, і перше кохання минуло, настав біль і смутоквід утрачених ілюзій... Залишився лише холод... І відчуття самотності... А от весна... Помітила, що я закохалася у цю пору року... Лише вона проявила до мене свою прихильність і дозволила радіти її подарункам, милуватися її красою і чудесами... Саме цей час несемені післятривалого холоду якусь надію, віру у краще... Погодьтеся, коли ми спостерігаємо за пробудженням природи, то не можемо залишитися байдужими до життя... Ми хочемо жити, закохуватися і радіти, сміятися івідчувати... <span> Тепер я найбільше люблю весну... І не лише тому, що вона допомагає розквітнути усохлому серцю... А ще і тому, що це прекрасна пора року, пора квітів і усмішок, життя! Погоджуєтеся?</span>
Твір-опис зимової прогулянки парком
Давно вже прийшла морозна зима. Вкрила всі тротуари снігом й льодом, розвішала небезпечні бурульки під дахами будинків.
Після уроків я вирішила прогулятися парком. Там, вкриті ковдрами й зав'язані шарфами, гордо стояли старі, скрипучі клени й молоді, зовсім недавно висаджені стрункі берізки й липки. Я йшла по бетонній доріжці, яку давно вже засипав сріблястий сніг й роздивлялася навколо, вдихаючи морозне, свіже повітря. Під одним старим кленом ходили, подзьобуючі крихти й зерно, яке кидала одна літня жінка, сизі, коричневі, сірі з зеленими шийками, рябі й білі, мов сніг, голуби. На дитячому майданчику гралися дітлахи. На пофарбованих в зелений колір, лавах сиділи, наглядуючи за дітьми, їхні бабусі й матусі. Великі ліхтарі вкрив іней. А в клумбах замість квітів лежав сніг.
Після гарної прогулянки в парку я повернулася щаслива до теплого будинку. Мені дуже сподобалася моя прогулянка в парку.
Твір на тему "Чи можуть із часом селфі замінити родинні фотографії?" пропоную скласти так:
Селфі з часом можуть замінити родинні фотографії. Час не стоїть на місці. Люди змінюються. З'являються нові здобутки у сфері техніки. Було б дивним, якби людство відхрещувалось від них, досі живучи у печерах. Так відбулось і у сфері родинної фотографії.
Вже сьогодні рідко хто роздруковує фотокартки, адже не вбачає у цьому сенсу. Я так само зберігаю усі фотографії в телефоні, на комп'ютері. Звичайно, у мене залишились альбоми, проте це вже є рідкістю. Я вважаю, що селфі однозначно витіснять родинні фотографії. Це сучасно та зручно, адже є змога усім поміститися на фото.
1) Більша кількість цих наказів виконана.
2) Перегорніть сторінку книжки.
3) Через хворобу він відстав від інших.
4) Він діяв згідно з розпорядженням.
5) Я виходжу на наступній зупинці.