Ти і я — це вічне, як небо.Доки мерехтітимуть світи,Будуть Я приходити до Тебе.І до інших йтимутьГорді Ти.
(В. Симоненко)
<span>Гіперболу використовують і письменники у своїх творах. Так, А. Лотоцький в оповіданні «Михайло-семиліток» описує останню допомогу Михайлика рідному місту, використовуючи гіперболу: «І що махне мечем по правий бік, — то ворог, як порубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, — то ворог, як підкошена трава, стелиться. І заки Михайлик переїхав ворожий табір, усі печеніги покотом неживі лежали».</span>
Томущо у карпатських гуцулів є такий звичай - якщо людину проводжати з веселощами, то на тому світі вона ніколи не знатиме суму.
Так уже склалося, що всі часи людям доводилося рахуватися з громадською думкою. Кожна епоха диктувала свої правила, свої норми поведінки, і суспільство виробляло свої критерії «нормальності». Ще давньогрецький філософ Аристотель у своїх працях висловлював думку, що людина за своєю природою є суспільна тварина, і був абсолютно правий.
Думки оточуючих людей щодо нас - часто річ вельми сумнівної корисності. Зрозуміло, будь-яка розсудлива людина повинна прислухатися до порад авторитетів або просто навчених життям людей, але чи багато в повсякденному житті ми чуємо таких порад? Тим не менш, багато людей деколи щиро вірять в те, що знають, як вчинити правильно, незважаючи на те, що самі перебувають в ситуації, далекій від власних понять «правильності».
Не варто також забувати, що будь-яка думка - річ суто суб'єктивна. Тому якщо викладач на лекції сказав вам, що чоловік не повинен носити довге волосся, начальник на роботі сказав, що його машина краще вашої, а приятель сказав, що та блондинка симпатичніше тієї брюнетки, - не варто сприймати ці слова всерйоз. Можна лише зробити деякі висновки про почуте. А заодно і про людину, яка це повідомив.
На мій погляд, до думки оточуючих потрібно прислухатися лише тоді, коли воно аргументовано. На жаль, в нашому теперішньому світі вам можуть кинути зневажливе «фе!» Тільки через предпочитаемой музики або застарілої моделі телефону, що часом може відбити охоту прислухатися до думки інших людей в принципі. Хоча можна виділити і позитивний момент такої ситуації - формування здатності до власного критичного мислення.
<span>Тому вердикт такий - далеко не кожне стороннє думка заслуговує на увагу. Ось особисто я, наприклад, звертаю увагу на будь-які думки та поради лише в тому випадку, якщо вони виходять від знаючих людей і підкріплені аргументами. Адже варто визнати, що зараз так багато непотрібної інформації навколо (а це телебачення, інтернет, література), яка не заслуговує нашої уваги. Думка оточуючих - то ж велика кількість інформації, тільки спрямована ця інформація не на суспільні маси, а конкретно на вас. Тому в першу чергу думайте самі, а вже потім слухайте, і не забувайте думати про те, що слухаєте.</span>
Я не читала на украинском ни когда,я родом из России,ты подойди к Маме Папе скажи им,они тебя обязательно научат,и ты научишься.
У кожного народу є свій герой-митець. Той, хто зміг прославити батьківщину серед інших народів, стати її символом та духовним наставником. Така постать є і в українців, це - великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літератури. Його художня спадщина увійшла в скарбницю світової літератури.
За життя поет зазнав багатьох поневірянь, виріс у кріпацтві, жив у засланні. Проте не зламався, не втратив віри в свій народ, не став байдужим до своєї землі. Тематика творів Шевченка широка – свобода та воля, любов та вірність, дружба та кохання. У поета є й ліричні твори, й історичні. Шевченко як ніхто інший, зміг описати красу української землі. Важко виділити мій улюблений твір поета.
Збірка поета «Кобзар» стала взірцем української поезії, прикладом для наступних поколінь. Кожен вірш став справжнім шедевром. Твори Шевченка відрізняються особливим ліризмом та хвилюючими сюжетами. Особливо мене вразила поема Шевченка «Сон». У ній автор описує сновидіння, в якому він літає над російською імперією. Він бачить страшне життя кріпаків та в’язнів, солдатів та вдів. Навкруги горе, бідність та несправедливість. Лише царі, панство та багатії не знають лиха. За правдиве зображення тогочасної дійсності Шевченко був засуджений до заслання.
Творчість Шевченка багатогранна та всеосяжна, але водночас близька та зрозуміла. В кожен свій твір Кобзар вложив любов до України та українців
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/21115813#readmore