Мабуть кожен з нас задумувався про своє майбутнє,а саме про вибір професії. Це - один із найважливіших рішень у житті. На мою,думку кожна з проіесій важлива і цікава,але я хочу стати лікарем. Так,це недоспані ночі, багато людей,які на тебе розраховують і ти не можеш їх нізащо підвести,проте це - можливість допомагати тим,хто цього потребує. Часто в твоїх руках долі інших людей. Лише сильному духом під силу це здолати.
Варто пам'ятати,що він нашого вибору залежить подальше життя. Важливо зробити вірний крок,щоб потім не "пересідати на інший потяг",адже буде занадто пізно.
Н. розумний вчитель, пахуча квітка, блакитне небо
р. розумного вчителя, пахучої квітки, блакитного неба
д. розумному вчителю (вчителеві), пахучій квітці, блакитному небу
з. розумного вчителя, пахучу квітку, блакитне небо
о. розумним вчителем, пахучою квіткою, блакитним небом
м. (на) розумному вчителі (вчителеві), пахучій квітці, блакитному небі
к. розумний вчителю, пахуча квітко, блакитне небо
<span>"Україна — серце Європи"... Цей вислів знає кожен, та не кожен замислюється, що він означає. Що мається на увазі: чи то географічне розташування нашої держави, чи то популярність її серед європейських народів, чи то національний характер пересічного українця? </span>
<span>Насамперед наша Вітчизна є європейською країною не тому, що її територія — центр Європи, а тому що українці здавна сповідують ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом народам інших держав. Варто згадати лише окремі події історії, щоб переконатися в цьому: утворення й розквіт Запорізької Січі з її вільнолюбними традиціями, народний бунт проти кріпацького устрою, репресій радянських часів, боротьба проти численних утисків мови та культури... Усього й не перелічити. </span>
<span>Та найбільш яскравим фактом, який підтверджує думку про схильність українців до незалежного існування, є подія 1991 року, коли наш народ заявив про своє прагнення самому вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну соборну країну, мати єдину державну мову — українську. Так, ми зробили свій вибір, який чітко показав: як й інші народи Європи, ми хочемо власної свободи, а не одвічного рабства. Тому сміливо можна стверджувати, що ми європейці не завдяки географічному розташуванню, а завдяки національному самоусвідомленню, прогресивності, патріотизму. Проте вважати, що назву "європейський народ" здобуто лише через притаманні нам риси характеру, теж неправильно. Хіба Україна не йшла в ногу з основними історичними та культурними процесами, які відбувалися в Європі? Неможливо перелічити геть усі факти на підтвердження цієї думки, однак деякі з них варто назвати. </span>
<span>Згадаймо хоча б літературне життя в державі. Так, у другій половині XIX століття у літературі західноєвропейських країн панує реалізм — літературний напрям, який зображує життя як потік закономірних подій. </span>
<span>У цей самий час українські письменники збагачують вітчизняну літературу реалістичними творами, що мають величезне художнє і загальнолюдське значення. А розквіт фемінізму в Європі початку XX століття знайшов своє відображення у творах Наталі Кобринської, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, які намагалися захистити права жінки в тогочасному суспільстві. Відомі діячі нашої Батьківщини завжди реагували на прогресивні історичні та культурні зрушення в західних країнах. </span>
<span>Сучасні суспільно-політичні процеси української держави також указують на її європейську спрямованість. Недарма відчутна орієнтованість нашої економіки, освіти, медицини на кращі досягнення інших держав. </span>
<span>А утвердження свободи слова, вільний розвиток демократії в Україні доводять: ми — європейці. Та не треба думати, що ми забули шевченківське "...свого не цурайтесь". Українці, будучи європейською нацією, завжди пам'ятатимуть про свої національні ідеали. </span>
Ето с интернета но можно что то переделать)
- Михайло, не вже це ти?
- Володька!
- Привіт, друже!
- Розповідай, є дружина? А дітки?
- Так, є дружина Марія, і двоє діточок - Ігор та Максим.
- А у мене ще нікого нема.
- Не хвилюйся, все ще буде.
- Я теж так вважаю.
- Пішли до мене, у гості!
- Та ні, мій літак вже буде летіти.
- Ну, гаразд. Удачи тобі, друже!
- Дякую!
- До зустрічі!
- До зустрічі!
Надеюсь, что помог Вам