<span>Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав: </span>
<span>«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій. </span>
По русски ежи ок да. Украина...
<em><u>"Поразка - це наука, і ніяка перемога так, не вчить."</u> </em>
Це дуже цікава цитата, але чи справді це так?
В світі багато прикладів, визначних перемог, або гірких поразок. Тому можна сказати що поразка нас вчить, але чому?
Можливо правильною стратегією, а можливо витримки, або навіть допомагає зупинитися в потрібний час, та обдумати подальший план на життя. Наприклад у 18 столітті російська армія була прикладом цих самих поразок які нас вчать. Тоді вони програвили практично всі найважливіші битви, але всетаки зібралися, та змогли вистояти перед армією Наполеона, та навіть перемогти його, а це все тому що вони, змогли аналізувати свою поразку, яка їх напривали на правильні дії. Отже тому можна стверджувати поразка - це наука.
1.Чарiвна осiнь вже завiтала до нас та вкрила землю жовтим килимом.
2. Яка ж гарна осiнь,особливо коли опадають лисття з дерев.
3. Вже почався золотий дощ,який що року йде восени.
4.Коли настае осiнь,птахи та де якi звiрi впадають в сплячку,або вiдлiтають у теплi краï.
5.Коли настала осiнь,настрiй чекае тiльки дощу та золотого килиму.
У кожного народу є його найбільша коштовність — це його мова.Для мене рідна мова – найгарніша мова . Вона для мене найдорогоцінніша.Вона співуча, багата, поетична. Українська мова для мене сама красива й ніжна.Наша мова-це безцінний скарб, надбаний тисячоліттями.Вона така неповторна, мелодiйна .
Рідною мовою я розмовляю кожень день. Рідна мова для мене найдорогоцінніша..Кожен українець,повинен с повагою ставитися до рідної мови.Ми,сучасні українці,ПОВИННІ ШАНУВАТИ ТА ВИВЧАТИ РІДНУ МОВУ.Бо не стане мови — не стане народу..Рідна мова для мене найдорогоцінніша!
