Совесть-это внутрений голос,который есть у каждого ,но не все к нему прислушиваются. Если бы все слушали свой внутренний голос то сегодняшняя жизнь не была бы настолько жестокой.Я думаю что,хорошо когда человек задумывается о том что он сделал,но нужно думать перед тем как ты сделаешь, а не потом думать о содеяном и знать что уже поздно.
Герасим - мужчина высокого роста, могучего телосложения и глухонемой от рождения. Барыня привезла Герасима из деревни к себе в город на службу.На службе Герасиму полюбилась прачка Татьяна. Герасим охранял и оберегал Татьяну от насмешек и колких словечек.По распоряжению барыни башмачника Капитона женили на прачке Татьяне. Герасим переживая, долго просидел в своей каморке. Когда башмачник с прачкой отправились в деревню, Герасим пошел провожать их.На обратном пути Герасим нашел щенка, которого забрал с собой. Герасим назвал собаку Муму. Герасим и Муму очень привязались к друг другу. <span> После одного неприятного случая барыня распорядилась, чтобы собачка больше не показывалась на дворе и слуга отнес ее на базар. Но Муму вернулась к дворнику. Про собаку все-таки узнали.И барыня приказала убить щенка. Герасиму это было трудно сделать, но он решился.
На следующий день дворник пошел в харчевню, поел сам и накормил Муму. Он решил пойти к реке и утопить собаку. Герасиму было жалко Муму, но он не мог не выполнить приказания барыни. После того как герасим утопил Муму он вернулся в свою деревню и стал жить, как и прежде.</span>
Здравствуй,дорогой Робинзон Крузо
Здравствуй, дорогой Робинзон.<span>
Я рада, что у меня есть возможность написать тебе письмо и выразить свое восхищение твоим мужеством и храбростью. Только настоящий мужчина, с сильным характером, мог бы выжить на необитаемом острове. Я с большим удовольствием прочитала книгу Даниэля Дефо о твоих удивительных приключениях. Было так интересно вместе с тобой переживать интересные и захватывающие минуты, строить дом, изобретать зонтик, доить коз и учиться все премудростям жизни в экстремальных условиях. Часто мы жалуемся на трудности жизни, сидя в уютном кресле у камина, уплетая свежие мамины булочки или бабушкины пирожки и кутаясь в теплый плед. Не многие из нас смогли проявить столько смекалки и суметь выжить в тех условиях, в которые попал ты. Я восхищаюсь тобой. Желаю тебе здоровья и удачи!</span>
У меня брат звездный мвльчик
Герой російського билинного епосу. Билина про нього відноситься до новгородському циклу билин. Виникнення новгородських билин дослідники датують XII століттям, часом занепаду Київської Русі та розквіту Новгорода. Новгород був найбільшим торговим містом
Герой новгородської билини Садко – не воїн-богатир, а купець. Був він перш бідний, мав з усього добра тільки «гуслі звончатих», з якими хаживал на бенкети звані, веселив народ. За його майстерність пісняра подарував йому Морський цар три рибки-золоті пера. Закупив на них Садко товару видимо-невидимо, став він багатим гостем-купцем пана Великого Новгорода…
Билина складається з трьох частин, які зустрічаються і в якості самостійних билин. У найбільш древній частині билини розповідається про перебування Садко в підводному царстві. Цей сюжет перегукується з міфам про подорож героя в «інший світ». Такі міфи зустрічаються у всіх народів. У міфах багатьох народів зустрічається і образ співака-музиканта, що зачаровує своєю грою все живе і неживе. Розповідь про те, як Садко розбагатів за допомогою золотих риб, подарованих йому Морським царем, в билину був включений пізніше. Деякі билин в цій частині билини говорять не «Морський», а «Водяний» цар. Самої пізньої частиною билини є колоритний розповідь про те, як Садко намагався «повикупіт’ усі товари новгородські».
Деякі дослідники вважають, що у билинного Садко був реальний прототип – багатий новгородец Садко Ситініч, згаданий у літописі у зв’язку з тим, що він в 1167 році побудував в Новгороді кам’яну церкву в ім’я Бориса і Гліба.