Проблемы, поднятые в произведении:
1.Нравственно-этические
2.Культурно-просветительские
3.Социально-политические
герои: бабушка, тетя васеня, дедушка и дети
Жага до життя» образ головного героя Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування
Убивать людей безнаказанно, проливать кровь по совести, а потом помогать людям средствами убитого… Раскольников только не подумал, что благородные люди не возьмут таких денег, грязных денег, из-за которых пострадал один, пусть даже самый жестокий и страшный, человек. Так вот, первое, в чем ошибался Раскольников, -это то, что люди смогут спокойно убивать, а второе, — что другие возьмут деньги, за которые была пролита кровь.
Для осуществления его теории людям надо было бы попрощаться со своей совестно и честью, со всем добрым и человечным, что есть у человека в душе.
Раскольников разделил всех людей на две группы, причем основную массу он назвал тварями дрожащими, а единицы — «право имеющими. Страшно даже вообразить себе такое общество, страшно и невозможно.
Общество не может дать согласие на убийство, даже если это убийство человека крайне неприятного. Старуха-процентщица ведь не была, по сути дела, преступницей, она никого не убивала. Да, она была ужасным человеком, несла людям зло, делала только хуже, такой тип иногда называют «кровопийцами», но это все же не дает право лишать ее жизни. Каким бы ни был человек отвратительным, не нам судить его за его поступки.
