Не боги горшки обжигают,а мастера.
Постать Степана Радченка — неоднозначна, сповнена протиріч. В. Підмогильний здійснив справжню спробу «розтину людської душі», реалістично показавши свого героя у пошуках місця під сонцем. У наївного сільського парубка, який при їхав здобувати освіту до великого міста, замість захоплення творінням людського розуму виникають почуття ворожі не лише до творіння з каменю й бетону, але й до його мешканців. Не знаючи ще законів міського життя, він уже ненавидить містян, називаючи їх старим порохом, який треба стерти. Страх чи розгубленість селюка перед великим містом навряд чи можуть виправдати його зверхнє ставлення до мешканців міста. Однак яким би не було його зневажливе ставлення до міста, з перших сторінок стає зрозумілим, шо Степан, здобувши освіту, вже ніколи не повернеться до села. Адже він і село своє не любить, бо для нього воно є уособленням всього темного, низького, затурканого. Щоб остаточно відмовитись від нього, від минулого, він здійснює символічний акт спалення старого одягу. І новий одяг не приносить духовного перевтілення, нового плину думок...<span>Новою метою Радченка стає завоювання міста, яке асоціюється у нього із жінкою. Починається шлях від однієї перемоги до іншої. З підвищенням соціального статусу герой змінює жінок, що стають знаками його зростання: від темної селянки Надійки до блискучої, впевненої в собі балерини Рити Оригінальність автора полягає в тому, що він не змальовує традиційно для української літератури позитивного героя, у моральному плані вчинки Радченка доволі провокаційні. Інколи його слова і дії викликають відверте роздратування і весь час переслідує думка: не з таким моральним та інтелектуальним багажем слід підкоряти міста!</span>
Стыдливый покраснеет, а бесстыжий побледнеет.
Не давши слова - крепись, а давши - держись!
Не стыдно не знать, стыдно не учиться.
Не в бороде честь - борода и у козла есть.
Хоть мошна пуста, да душа чиста.
Дошла честь, что и голова с плеч.
Хороши и честь и гроза.
К чистому поганое не пристанет.
Береги платье снову, а честь смолоду!
Уговорец - делу родной братец.
У него совесть в рукавичках ходит.
Безмерная хвала чести вредит.
Чем труднее дело, тем выше честь.
Бесчестье хуже смерти.
Где честь, там и правда.
Честное дело не таится.
Честь мундира священна для командира.
Глаза без души слепы, уши без сердца глухи.
Встречай не лестью, а с честью!
Завистливые [завидущие] глаза не знают стыда.
В ком есть стыд, в том есть и совесть.
Всякому своя честь дорога.
В тайном деле чести нет.
Глаза не на месте - совесть не чиста.
Гол, да не вор; беден, да честен.
Ему плюй в глаза, а он - божья роса.
Кто бога не боится, тот людей не стыдится.
Лихих глаз стыд не берет.
Не смерть страшна - стыд страшен.
От чистого сердца чисто зрят очи.
Подпись судейская, а совесть лакейская.
Шро его совесть можно сказать повесть.
Совесть без зубов грызет.
Совесть - тысяча свидетелей.
Стыдливый из-за стола голодный встает.
Стыд - не дым, глаза не ест.
Стыдно признаться, да грех - утаить.
Того видно, кому стыдно.
Тот в слове стоит твердо, кому слово дорого.
Если ты говоришь о танцевальном клубe- то я бы назвала его Just Dance, Dance Sense, Crystal ball rolling dance, Feel February's Dance.