Можливо, відповісти на це питання не можна, але спробувати можна. У сучасному 21-ом столітті в парубка багато обов'язків і розваг І не кожний парубок виконує свої обов'язки або ж розважається Якщо людина здраво мислить, міркує й живе то цій людині однозначно легше жити в кожному віці Але, а як же в молодості? Все-таки відповідь на це питання ховається в глибині людини і його характеру. Кожна людина сприймає навколишній світ по своєму й не кожний розуміє, із чого складаються його обов'язку й можливості. Парубкові доводитися вчитися розуміти інших людей, І надалі із цією навичкою починається вивчення всіх як шкільних предметів, так і життєвих. Надалі не всі вибирають правильні шляхи, Але все-таки чи було складно їм у цьому віці? Багато з людей, які пройшли цей вік, говорять, що цей самий чудовий час. Але коли людина живе в цьому часі, у більшості випадків він цього не розуміє. <span>Отже, чи важко бути молодим або це весело й легко? Я думаю, що цей самий чудовий час життя, Але свої складності присутні й у цьому прекрасному часі. І без цих труднощів молодість були б не цікаві й не розкривала всі таємниці навколишнього світу. <span> </span></span>
Волшебник -синоним слова чародей
Стаття в газету на морально-етичну тему.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
<span>Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.</span>