Гончар при виробленні своїх виробів
Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.
Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.
<span>Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів.</span>
Вущою прощею
Нищою грушою
Кращою землею
Дружним плечем
Свіжем ріллям
И т.д.
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити. Мені хочеться творити, а не руйнувати.
У школі ніколи не буває сумно. На уроках ми вивчаємо цікаві предмети – математику, іноземну мову, малювання. Учителі розказують нам багато нового про природу та людей. Ми вчимося читати, правильно писати, малювати, рахувати, грати у спортивні ігри.
А на перервах між уроками ми спілкуємося з однокласниками. У школі я познайомився з багатьма новими друзями, з якими ми зустрічаємося на вихідних, разом робимо домашнє завдання, гуляємо. Мені подобається, коли влаштовують шкільні свята, на яких співають, танцюють, а потім накривають солодкий стіл.
Тому мені дуже подобається навчатися у школі!