Сорока, ворона, кобилочка тайгова, мухоловка кавказька, і тд...
Тому що дієслова різних дієвідмін по-різному відмінюються. Наприклад, у третій особі однини 1 дієв. закінч. -е. 2 дієв. -ить, третя ос. мн. 1 дієв. - закінч. -уть, -ють. 2-га - -ать, -ять.
Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!В. СимоненкоСьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київсь-кої Русі. Однак таке твердження все ж таки слушне, бо можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли менше двадцяти років тому, коли було проголошено незалежність України.33Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. У часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила, Україна розривається щонайменше між трьома полюсами: прагне приєднатися до Європейської Спільноти, подружи-тися з Америкою і не зіпсувати стосунків із Росією. Тоді, коли нарешті українська мова, не скута заборонами, може повноцінно розвиватися, українці прагнуть другої дер-жавної мови. У період, коли національна економіка спро-моглася вийти на світовий рівень, урядовці виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі...*Да жаль, таких парадоксів дуже багато, і всі вони свідчать про те, що після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними пробле-мами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.Думку про те, що лише самі українці мусять опікува-тися своєю державою, обстоювали чи не всі вітчизняні письменники. Уперше про це заявив І. Котляревський у своїй поемі «Енеїда», напророчивши великій країні рай-ське життя, допоки вона не буде «цілувати ноги чужої постоли».Палким прихильником незалежної України з вільним народом був і основоположник нашої літератури Т. Шев-ченко, який у багатьох поезіях змалював омріяне май-бутнє української нації:І на Омріяній земліврагане буде, супостата,а буде син і буде мати,і будуть люде на землі,де простеляться шляхи вільні і широкі:...І пустиню опануютьВеселії села.Цю ідею підтримували І. Франко, В. Винниченко, Леся Українка та багато інших письменників XIX та XX сто-літь. Зокрема, Леся Українка у своєму вірші «На роковини34Шевченка» заприсяглася від імені всіх українців власно-руч творити свою державу:Ми, як ти, минати будем Чужії пороги, Орати будем свої ниви, Рідні перелоги.Справжніми співцями незалежності України, за якої сам український народ творить своє майбутнє, стали «поет-державник» Є. Маланюк та поети-емігранти, зму-шені колись покинути Батьківщину через ідейну незгоду з правлячою верхівкою. Таких прикладів можна навести дуже багато, але головне - розуміти, що саме хотіли ска-зати нам письменники, які присвятили свої твори ідеї не-залежної України.Моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне... Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким до-сягненням своєї мети.Тому я вірю, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідати-ме гідне місце серед інших європейських держав, буде по-пулярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й твори-ти задля ЇЇ добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її жит-тя. Коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни в наших руках,...забудеться срамотна Давняя година. І оживе давня слава, Слава України.<span>(Т.Шевченко</span>
Рік має чотири пори року: весну, літо, осінь і зиму. Кожна з них є по-своєму особлива. Але на мою думку найкращою порою є осінь.
Із закінченням літа до нас приходить золота осінь. Літо, яке дарувало нам завжди теплу погоду пройшло, а натомість настає чарівна красуня – осінь. Із її приходом, усе навкруги стає загадковим. Дерева і кущі одягаються в золотисті та багряні сукні, повітря стає прозорим та свіжим, набуває гіркувато-пряного аромату. В цієї пори року є багато особливостей які мені подобаються: по-перше, золоте листя на деревах, яке надзвичайно прикрашає навколишню місцевість, по-друге фрукти достигають і ми можемо збирати їх та насолоджуватися їх вишуканими смаками, по-третє дні стають коротшими, а ночі довшими і це не може не радувати молодь яка любить гуляти по нічному місті.
Осінню ми забуваємо про безтурботне літо, купання в теплій водоймі та печену в багатті картоплю. Настала пора згадати про школу і з свіжими силами та ясним розумом, відправитися за новими знаннями. В ті дні, коли яскраво світить сонце, коли різними кольорами виблискують листя дерев , саме тоді починаєм розуміти, що осінь не така сумна і безнадійна, як це здалось раніше, що вона швидко закінчиться і врешті-решть треба насолоджуватися кожною миттю, що подає нам життя. І як чудово пройтися парком теплої осінньої днини, пожбурляти ногами шоколадні каштани, опале листя, відпочити у цій суцільній, прохолодній тиші.
Осінні квіти посправжньому тішать око – ромашки, жоржини, гербери, айстри. Їх можна побачити повсюду: біля дитячих садків, шкіл, на присадибних ділянках, у парках, уздовж проспектів та на площах. Як на мене, то ці квіти створюють надзвичайну атмосферу свята.
Мене надзвичайно вражає осінній ліс. Тут ми з батьками щороку йдемо на пошуки таких грибів як: підберезники, маслюки, опеньки, лисички та козирі. І хоть кажуть що в них не має поживних речовин, але зате їх смак не порівняти ні з чим. Як цікаво спостерігати за лісовими тваринами які готуються до зими. Маленька білочка носить до своєї нірки різні запаси їжі: ягоди, гриби, горіхи. Багато тварин впадають у сплячку, наприклад ведмідь і борсук, але на відмінну від інших, їхній сон чутливий, вони можуть прокидатися. Озерні жаби зариваються в мул на дні водойм
Отже, осінь насправді дивовижна пора року, з її живописними пейзажами і непередбачуваною погодою, яка буде дивувати нас кожного дня. Ми повинні любити і поважати осінь за те що вона така урожайна, красива та незвичайна.