<span>Чудово блищало небо, засіяне зорями.
Я чую пісню,в щасті співану.
Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.
Котить сонний Дніпро віками зажурені води.
Стоїть налитий синню день.
Вгорі цвіте блакить, усіяна хмарками.
Ще спить земля, укутана снігами.
Сниться вночі мені зорями вишите небо.
Сумно на небі,повитому в хмари.
Сплять,сивиною закутані гори.
<span>Бриніла тиша,плетена зірками</span>
</span>
1 в)
2 б)
3 г)
4 а)
5 г)
6 близький - ближчий, більш близький, найближчий, ближчий за всіх.
7 Дивний видався сьогодні день. Легкі хмарки біжать у високому блакитному небі, яскраве сонечко лагідно посміхається усьому навкруги. Густий ліс, пишне поле, бистра річка - усе ніжиться в сонячних променях. Співають голосисті пташки, гудуть прцьовиті бджоли. Як гарно поріднитися з природою!
8 г)
<span>Сьогодні холодно і похмуро. Йде дощ. Але все одно в цьому є своя принадність. Природа живе своїм життям в будь-яку погоду. І листя шепочуться навіть у похмурий осінній день. Вони шепочуть про своє життя: вона ж так схоже на життя людей. Навесні листя тільки починають жити, і це схоже народження людини. Навесні листя шепочуть про свої мрії і бажання. Вони хочуть стати великими і зеленими - так і діти мрію стати дорослими. Влітку листя набираються сили і шепочуть про любов (юнаки та дівчата закохуються, стають дорослими). До осені листя розуміють, що скоро їх життя закінчиться. Вони згадують хороше і жалкують про те, що не встигли зробити. Чоловіки і жінки в зрілому віці аналізую своє життя, розуміють до чого вони прийшли і до чого потрібно прагнути. Взимку листя вмирають ... <span>Люди теж йдуть ... У похмурий осінній день листя шепочуться про своє життя, прожитого не дарма.</span></span>
Доволі часто доводиться чути, що рівень освіти старшокласників та студентів падає. Наприклад, багато з них пишуть з грубими помилками, хоча українську мову вивчають всі. Також говорять, що молоді люди зазнають труднощів, коли потрібно щось підрахувати без калькулятора. Але ж це - елементарні навичкі, які вивчають у молодших класах!
Звісно, не всі школяри та студенти є такими, але, на жаль, така проблема існує. Хто в цьому винен і що з цим робити? На мій погляд, шукати винних немає сенсу, бо причин може бути багато. Хтось довго хворів і пропустив багато матеріалу, у когось довго не було вчителя і весь клас не засвоїв програму, хтось просто погано вчився в початковій школі. А ще буває й так, що учень не усвідомлює доволі простого факту: шкільні роки швидко пройдуть, і настане день, коли буде потрібно вживати знання в реальному житті. Піде така людина працювати - і виявиться, що вона пише безграмотно. Людина не зможе виконувати свою роботу як слід, а це вже проблема, серйонніша за погані помилки. Работодавець не буде дізнаватися, чому саме робітник не знає елементарних речей, а повторювати з ним програму середньої школи ніхто не буде. Якщо робота буде вимагати вміння писати без помилок, такого робітника звільнять. Звільнять і продавця, який, складаючи сім та вісім, отримує дванадцять.
Тому так важливо вчасно знаходити "дірки" в знаннях і закривати їх самим. Той же правопис не є воєнною таємницею, є безліч підручників та ресурсів в інтернеті. Треба тільки мати бажання навчитися і усвідомлювати, що ці знання дійсно потрібні. А ще треба зрозуміти, що врешті-решт за рівень своєї освіти кожен відповідає сам, а остаточний екзамен буде приймати життя.
Хлопчик сирота пригнав за село ягнят і сів на пагорбі шоб малювати малюнок.краса рідного краю тараса маляра надихнуло намалювати село. на папері з'явилося чудовий краєвид села.На поле прийшла красуння оксанка.Вона привіталася з маляром , але той, захопився малюванням.дівчина стала до роботи і заспівала "ой горе,горе тій чайці-небозі...".
тарас почув ті слова пісні,згадав своє берадісне дитинство.Глянув навкруги, кинув малювання, бо все довколо для нього сталочорним і похмурним,прийшла і заспокоїла і для тараса все стало ніби його сонце засіяло, мій будинок зявився
оксанка побачила, що хлопчик-сирота плаче.