Твір на тему Києво-Печерська лавра (опис пам'яток історії культури)
На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
<span>Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце. </span>
<span>Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир. </span>
<span>Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська. </span>
<span>Печери стали останнім притулком для усіх, хто жив у них та помер у давні часи. У печерах лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі — 119. Тут є і легендарний Ілля Муромець та той, хто почав написання історії слов'янського народу — монах Нестор-літописець. Є тут і святий Агапій, який, за легендою, писав ікони, які потім зцілювали безнадійно хворих, і, кажуть, якщо зараз ви підійдете до святих мощів і поцілуєте їх, то всі ваші хвороби зціляться. За легендою, тіла померлих монахів клали у сире приміщення печер, і коли до них згодом приходили люди, то вони бачили, що тіла цих монахів не розклалися, а перетворилися на мумії! </span>
<span>Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок. </span>
<span>Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих скарбів українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її як своє життя, родину, душу. </span>
Патріотизм - річ цікава, але тонка, бо легко може перейти в націоналізм, а цього, на мою думку, допускати не можна. Особисто для мене патріотизм - це любов до своєї держави, її мови, населення, традицій, символів і т.д. Свою Батьківщину треба любити й поважати, бо для кожного, хто дійсно любить свою країну - вона найкраща. Зараз, хоча в нас ніби й демократія, і свобода слова, нажаль, патріотами є меншість. Особисто мені боляче слухати, коли мої знайомі кажуть про те, що хочуть виїхати, звідси, бо їм погано жеветься. Тут мені згадуються слова Шевченка "...добре всюди, де нас нема..."(по-моєму так. вже давно читала "Кобзар" треба знову перечитувати. погано пам'ятаю). Це говорить про не любов таких людей до України, особисто я про таких людей кажу "це люди, які народилися не в тій державі, в якій повинні були". Не треба рівнятися на інші країни, треба йти власним шляхом розвитку. А для того, щоб країна процвітала УСІ її громодяни повинні мати патріотичні почуття. Бо яке може бути відродження країни й самої нації без нац. почуттів? Дехто може сказати, що питання патріотизму було актуально лише за часів кріпацтва та залежності нашой країни від інших держав. Але зараз патріотизм дуже потрібен для того, щоб пробудити національну свідомість, повернути високодуховну сторону нашої культури, яка, нажаль, зараз стала морально деградована. Зараз навіть становище нашої мови не зовсім зрозуміле - її притісняють, вводять другу державну мову, це не правильно, бо без мови ми не нація.
Нечего а на завтра задавали тикі матем?
Це прислів"я співзвучне з ще одним, досить широко вживаним в Україні: "Слово - срібло, а мовчання - золото"
Їх зміст розшифровується так: в деяких ситуаціях мудрішим рішенням буде промовчати, навіть якщо ти впевнений у своїй правоті.