Ріка-річковий, ріки, річенька, річка.
Зима- зимонька, зимовий.
Хліб - хліби, хлібний, хлібчик.
Година- годинка, годинний.
Зоря- зірка, зоряний, зорі
Хоча б на день я б хотіла стати невидимою. Адже цікаво як це бути невидимим? Я б пішла у ліс і спостерігала б за лісними звірями, або птахами. Все це звісно дуже цікаво, але цим також можна створити собі проблем. Наприклад ідучи по вулиці можна когось не на жарт налякати просто підкинувши камінець. А також якщо мене не буде цілий день вдома то мама буде переживати. Але не зважаючи на все я б ризикнула і стала невидимою хоча б на день !
В парку були такі дерева : каштани, тополі, клени, липи.
Троянди, канни, жоржини, айстри - такі квіти були посаджені на клумбі.
На клумбах, на газонах, на подвір'ях - скрізь було охайно прибрано.
Ікони часто називали "книгами для тих, хто грамоти не розуміє". У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона - книга для тих, хто слова не розуміє, бо "слухати" її треба душею. Та щоб "почути" іконну оповідь, необхідно знати мову релігійного живопису, бо в іконі все не так, як у живописі традиційному, звичному для більшості з нас.
Ще з часів стародавньої Русі писання ікон вважається справою богоугодною, а професія іконописця належить до почесних. Побутує стійке переконання, що іконний образ творить не художник, а янгол Господній, який спустився з небес. А сам іконописець є знаряддям Помислу Божого, тому перед початком роботи він обов'язково повинен звертатися за благословенням.
Головна увага в іконописі приділяється символам, які виступають у ролі своєрідного носія інформації. Тому перед віруючими, знайомими із знаково-образною системою іконопису, відкривають свої душі живописні зображення образів святих та окремих сюжетних сцен релігійного змісту. Так, наприклад, зображення пророка Іони в чреві китовому, звідки пророк вибрався неушкодженим на третій день, означає і воскресіння Христа.
Існує своя символіка і в розміщенні персонажів у сюжетних сценах, а також символіка жестів: рука персонажа, прикладена до щоки, означає печаль, а простягнена вперед з відкритою долонею - покірність. Символічним є і німб навколо голови зображеного, що означає видимий знак святості, небесного блаженства, а також владу і могутність. Тварини і птахи на іконах теж мали символічне значення, як і окремі предмети, що ніколи не зображувалися на них тільки заради краси. Не менш важливою є і символіка кольору, який іноді називають душею живопису (білий - чистота, .зелений - юність, чорний - смерть).
Світ ікони є світом ідеальним, світом духовних цінностей. А тому, наповнюючи душу чистим і щирим трепетом, він збагачує її, кличе до самовдосконалення та любові до людей і Бога.
<span>У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз промерил своїми ногами. Моя Батьківщина - Україна. Я щаслива від того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле - і ти милуєшся полями високої жита, яка стоїть ніби дві високі стіни. Увійди в нього - і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм покажчиком. Пестить душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, лише б вона не була закінчується. А архітектура українських міст! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших предків. Хто не милувався Софією Київською та Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем та Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфеем Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. Ось уже п'ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах Золотоверхий Київ - Столиця України, якій випала історична місія стати «матір'ю міст руських», зіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської Русі. Оглядаючи з висоти київських пагорбів далекі простори поза Дніпра, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, яке походження слова «Україна». Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході височать зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лісу. І все це моя Батьківщина - Україна.</span>