Означення підкреслюють хвилястою лінією
Як я, бідна, тут горюю, прийде, подивися
Срібним маревом повиті, коло сіл стоять
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Я тиждень тому написав цей твір:
Це був суботній вечір, рік тому. Я повертався з річки. Підійшовши до дому, почув якийсь тихенький і жалібний голосок. Раптом біля своїх ніг побачив пухнасту грудочку. Я простяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулась, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе. Хоч би як там не було, я вирішив йому допомогти, тому що люблю тварин. Згодом, я дізнався, що то було дитинча ластівки. Воно, напевно, впало з гнізда і поранило своє крило. Мені було його так шкода, що я пташку взяв до себе додому. Мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене і допомогала! Я за ним слідкував день у день, доглядав, годував... А через два тижні нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. На наступний день міг ходити. Так минуло декілька місяців і моє пташеня могло вилетіти у безмежне небо, у якому, надіюся, знайшло свою матір .<span>Я не знаю, що було б з ластівкою, якби мене не було поруч з тваринкою у тому місці і в той час. Але я радий, що так трапилося і я зміг комусь допомогти.</span>
<span>антонім к слову шукати:губити</span>