Начинается стихотворение «Узник»
Лермонтова с просьбы автора отворить ему
темницу и показать сияние нового дня, что
вполне предсказуемо, ведь тюрьмы того
времени действительно напоминали темницы
из сказок о Кощее Бессмертном. Кроме
желания выйти на свободу, Михаил
рассказывает и о своей тоске по черноокой
девице и смелому коню, но во второй части
произведения прослеживаются панические
строки о том, что темница высоко, а
возлюбленная очень далеко. Анализ
стихотворения Лермонтова «Узник» приводит
к пониманию психологизма таких резких
переходов от одного настроения к другому.
Третья часть произведения повествует о
полной безысходности.
В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н
План.Даренка.Серебряное копытце.Жизнь в лесу. Долгожданная встреча.<span>Чудо Серебряного копытца.</span>
В жизни человека знания играют очень большую роль, когда ты идешь в школу, тебе дают "базовые" знания, благодаря которым ты будешь осваивать более сложные этапы знаний. Когда ты идешь уже в среднюю ступень школы тебя подготавливают к жизни в обществе. Если у тебя есть знания, то ты идешь в институт, либо колледж, который тебе даст знания на твою специальность. Как правило, если работник квалифицирован в своей специальности, то он получает больше, чем работник, который неквалифицирован.
Колобок(продолжение)
Маша и Саша слепили колобка на уроке труда. Он ожил и покатился через весь класс. Он выкатился в коридор и покатился на урок пения. Колобок увидел на этом уроке, как ребята пели песенку. И он встал на стул и запел свою песенку. Детям очень понравилась она и начали подпевать. Потом он спел песенку с его новыми друзьями и покатился дальше. Он покатился на урок рисования. И дети нарисовали его. Колобок покатился дальше и закатился на урок физкультуры. Там дети приняли его за мячик и стали в него играть. Колобку это не понравилось и он выкатился из кабинета. В коридоре он встретил Машу и Сашу. Они очень обрадовались и взяли его к себе. Теперь Колобок помогает им делать уроки.