<em>Я дуже люблю пригодницьку літературу . Мене часто запитують чому . Тому що вона цікавіша за інші жанри . Там кожну хвилину щось відбувається авантюри , аварії , бої . Найбільш мені подобається " Льодові побоїщі" . Це історія про те як полководець Невский переміг шведів на Чудському озері. Як він не силою , а хитрощами переміг ворогів .</em>
Ой проведу я Русалочку до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, Русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
<span>А наші дівоньки у віночку...------</span>
1.Хліб – усьому
голова.
2.Де оре сошка, там
хліба трошки.
3.Глибше орати –
більше хліба мати.
4.Хліб на хліб сіяти
– ні молотити, ні віяти.
5.Не вважай на
врожай, а жито сій, то хліб буде.
<span>6.Посій упору, будеш
мати зерна гору.</span>
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
Мій ваіант такий:
Що йому не кажи, йому все як об стінку горохом.
Їх було так багато хоч греблю гати.
<span>Берегти здоров ’я треба як зіницю ока.</span>