Остап – старший син козацького полковника Тараса Бульби, брат Андрія і просто хоробрий воїн. Остап разом з братом закінчив Київську бурсу і повернувся додому, де їх чекали батько з матір’ю. Батько дуже пишався своїми синами, але вважав, що справжня школа життя ще попереду. Остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. Коли батько вирішив пожартувати щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. Батько заохочував такий характер. Про вольовий характері героя свідчить факт успіхів у навчанні. Спочатку йому зовсім не давалося навчання, але незабаром він вже був одним з кращих академіків в закладі. Мрії Остапа були завжди пов’язані зі битвами подвигами. Він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику. Остапу було 22 роки, але він уже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий. Незважаючи на це, серце Остапа було добрим. Його до глибини душі чіпали сльози матері, і він тяжко переживав втрату брата. Козаки що швидко оцінили силу і сміливість молодого Остапа і ставили його в перший ряд в битвах. Навіть подейкували, що з нього в майбутньому вийде хороший полковник. Цей персонаж до кінця залишався вірним вітчизні, родині і товаришам. На жаль, доля його була трагічна. Потрапивши в полон до поляків, згодом він був страчений у Варшаві. Останні його слова були пов’язані з батьком. Він знав, що батько десь поруч. Навіть в процесі страти Остап не вимовив жодного стогону або крику. Він помер як герой, відданий своїй батьківщині.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-bulba-harakteristika-ostapa/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Тихий мальчик. Иногда он очень грубый и его любимое выражение "Ну тебя". Ничего не хочет делать, а только валяться на печи и бить баклуши. Очень жадный. Не дал краюху хлеба лошади, и за это его наказали не только люди, но и погода. В конце он стал добрым и щедрым. Извинился перед лошадей и перед всеми.
Его звали Варфоломейь , Он плохо учился . Его постригли , как Сергий , он крестил Дмитрия Донского и молился на Куликовском поле