Эпитеты - проще говоря, прилагательные (чудесная, ясное, превосходное и т.д.)
Например, прекрасная девица.
Примеры предложений:
"Зачем ко мне пожаловал, добрый молодец?"(Царевна-Лягушка),
"Снесла курочка яичко, да не простое - золотое."(Курочка Ряба)
Я живу в одной из отдалённых улиц Москвы, в сером доме с белыми колоннами. Окружена я многочисленной дворней. В доме есть не только прачки, швеи, столяры, портные и портнихи, - есть даже один шорник, домашний лекарь. А ещё был один башмачник, по имени Капитон Климов, пьяница горький, которого женили, по моему повелению, на прачке Татьяне. Через год он окончательно спился и был отправлен с обозом в дальнюю деревню. Сыновья мои служат в Петербурге, дочери вышли замуж. Я старая одинокая барыня. Все мне беспрекословно подчиняются, исполняют все мои приказания. Только Герасим – крепостной крестьянин, которого я взяла из деревни и назначила дворником, - отважился на протест – ушёл без разрешения в деревню. - Как он посмел!? Отыскать его во что бы то ни стало! Я никогда не приказывала уничтожать собаку! Ах, это собака, которая мне спать не давала, ночами лаяла. Скверная собачонка! Какая она злая! Дворник Герасим был самым замечательным лицом. Славный он был мужик. Двор содержал в чистоте, усердно исполнял свою обязанность. Теперь нет ни Герасима, ни Муму. Утопил Герасим бедную Муму. Бедная, старая женщина, все бросили меня, никто обо мне не сожалеет, все хотят моей смерти. <span> - Любовь Любимовна, вы видите каково моё положение. Ох, ох умираю!
</span>
Можешь открыть содержание и узнать,что же ты читал(а) в этом разделе.
Жилин умер от истощения а Костылин жил и радовался что сбежал
Ответ:
Объяснение:Людині властиво любити. А кохання — це вінець любові. Просто кохання рядової людини проходить непомітно для оточення, а кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя. Тож природно, що кохання Йоганна Вольфганга Ґете не пройшло непомітно, а вилилось у творчості.
А оскільки трагедія "Фауст" створювалась протягом тривалого часу, то її автор переживав у ці роки багато потрясінь, він знаходив і зрікався, любив і страждав. І невідомо, чи існувала б сама трагедія, якби її автор не пережив першого кохання до Кетхен Шенкопф і зречення його задля врятування особистої свободи, якби не було в його житті нового спалаху життєлюбства, що прокинулось у любові до дочки сільського пастора Фредеріка Бріон — і втечі від неї; якби не було в його житті одруження з юною Христіаною Вульпіус, яка стала матір'ю його сина.
Отже, історія з Маргаритою в трагедії "Фауст" — це сповідь юнацтва. Все своє життя Ґете вважав, що "...вінцем природи є любов. Тільки через любов наближаються до неї". На цьому підґрунті розгортаються шукання Фаустом найвищої миті, на цьому підґрунті визрівають його сумління щодо виходу з вічного замкненого кола:
Я рвуся від жаги,
і в насолоді я жаги жадаю.