Ява і Павлуша веселі та вигадливі герої твору "Тореадори з Васюківки". Через їхню добре розвинену уяву та фантазію, вони захотіли побудувати метро під свинарником.
Розглядаючи античний світ, ми бачимо, що суть міфології стає зрозумілою лише при з’ясуванні особливостей первіснообщинного устрою, коли він сприймається як життя однієї величезної родової общини. Так само і в міфі узагальнюється все різноманіття природних явищ і людських стосунків. Можна уявити, які особливості мав міфологічний світогляд, взявши за приклад міф про Прометея.
У міфі не виділяють себе з навколишньої природної стихії людина і суспільство, там все з’єднане в єдине ціле: природа, суспільство і людина. Мабуть, не один герой не здобув такої популярності, як титан Прометей. Це, напевно, сталося тому, що він, як ніхто інший, дуже багато зробив для людей.
Прометей пожалів нещасних смертних, які повинні були загинути від гніву громовержця Зевса. Він розумів, що не зможе врятувати людей, якщо заховає їх в лісі або в печері, адже ніхто і ніде не може сховатися від всюдисущого ока богів. Загибель людей була вирішена, врятувати людство могло лише знання та розуміння того, що відбувається в природі. Зробити людей сильними, відважними можливо було завдяки розуму, знанням законів природи, вмінню пристосовуватися до положення і протистояння, заняттям ремеслами. Прометей навчав людей ремеслам, заняттям мистецтвом і робив все для того, щоб в них з’явилася мрія і віра в майбутнє. Здобувши знання і уміння, люди перестали до жаху боятися богів, і хоч продовжували поважати їх силу, та сподівалися на себе.
Будучи безсмертним, Прометей був приречений цілі століття зносити нестерпні муки, котрими його покарав Зевс. Якби він попросив вибачення, підкорися громовержцю, той з радістю прийняв би його знову на Олімп. Але ще більш Зевс хотів, щоб Прометей розповів про його долю і назвав ім’я сина земної жінки, котрий по пророцтву зніме його з трону. Він мріяв дізнатися ім’я і знищити дитину ще в колисці. Та Прометей мужньо зносив усі муки, не підкоряючись волі тирана.
Уособленням самопожертвування заради інших, сили, мужності став для людства образ Прометея. Люди перестали боятися богів, розвінчали їх, а Прометей назавжди залишився найкращім прикладом гідності. Його ім’ям стали називати людей, які могли пожертвувати своїм життям заради інших, залишаючись вірними своєму слову.
Прометей — це символ шляхетної, мужньої людини, що здатна пожертвувати собою заради іншого. Коли ми кажемо «Прометей», ми маємо на увазі людину, яка несе комусь радість і світло, запалює вогонь на благо людства. Мені дуже подобається Прометей, його особисті якості, і я буду прагнути, як і він, робити людям добро.
Аналіз:
Те що Хлопчина хотів піти в світ, побачити і попробувати ліпше життя але потім коли він все зрозумів доля і серце вирішили що він мусить бути в себе на рідній землі але все втрачено і нічого не повернути.
Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!» Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), «цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення». Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: «Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...»
<span>У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже! </span>